Пара Duo Eterno – це артистка цирку та спеціаліст з телекомунікацій, який заради свого кохання змінив професію. Сьогодні вони успішні циркові артисти, які працюють на найбільших круїзних лайнерах в світі. А історія про їхнє кохання вже стала легендарною, її переповідають в різних куточках планети.
Як народилася акробатична пара Duo Eterno, про найважливіше рішення в житті і про всі переваги та підводні камені роботи на кораблях – читайте в інтерв’ю з Крістіною Потопальською.
Пані Крістіно, ви циркова артистка, яка працює в парі Duo Eterno. Розкажіть, як народився ваш тандем, адже ви не просто пара артистів, ви також і подружня пара.
Наша історія створення зовсім не типова, бо зазвичай артисти формують пари в тренувальних залах.
Ми з партнером та чоловіком Андрієм познайомилися в мене вдома. Тоді він працював в компанії телекомунікацій та інтернету, і прийшов просто замінити телепровайдер.
Вау!
Я в цирковому мистецтві з восьми років, і коли ми познайомилися, йому було 20, мені 18 років. Це було справжнє кохання з першого погляду.
Спочатку ми відбулися як пара закоханих і жили своє нормальне життя. Я працювала повітряною гімнасткою у шоу Констянтина Томільченка “Дім таємничих пригод” в Києві, а згодом мені запропонували контракт за кордоном. Тоді Андрію прийшла ідея спробувати зробити щось разом.
Але в нього був спортивний чи акробатичний досвід?
Зовсім ні. Він як хобі колись займався боксом, але до акробатики чи гімнастики цей вид спорту взагалі немає жодного стосунку. Його пропозиція спробувати щось разом спочатку мені видалася дуже смішною. Тоді він важив приблизно 65 кілограмів, ми були майже одного зросту з ним і візуально взагалі не виглядали, як артистична пара.
Раніше в мене був партнер, але він важив 95 кілограмів і був на дві голови вищий за мене. Тому на ідею Андрія я відповіла, що це майже нереально. Та він все ж наполіг просто прийти до мене в зал і побачити, де я тренуюся.
Тоді я вчилась на магістратурі в Київській академії естрадного та циркового мистецтв. Коли Андрій прийшов до мене в зал, він був як маленька дитина, яка ніколи подібного не бачила. Я познайомила його зі своїми тренерами, під час тренування ми спробували якісь штучки, знаєте, просто по фану.
Але Андрій тоді був налаштований дуже серйозно. Я розказала про це своїй тренерці, і йому порадили, якщо так хоче, може спробувати походити тиждень – два в зал, позайматися і загалом зрозуміти, чи реальна така ідея. Адже тоді були приклади хлопців, які приходили буквально з вулиці і ставали акробатами.
За ці кілька тижнів спільних тренувань Андрій виявив таке велике бажання і настирливість, що моя тренерка спитала, чи я можу витратити на нього приблизно рік і зробити щось не надто високого рівня, але те, з чим можна буде працювати спочатку, а далі вже нарощувати скіли. Однак для цього мені потрібно було відмовитися від закордонного контракту. І я зробила свій вибір – відмовилась від сольної пропозиції.
Це дуже незвичайно. Як ви гадаєте, щоб було тоді мотивацію вашого чоловіка так кардинально змінити свій фах?
Я думаю, кохання. Ми хотіли бути разом і я не дуже бачила стосунки на відстані. Ми тоді були юні, і неможливо було приховати нашу закоханість. Це бачили і розуміли всі. Андрій не лише змінив своє життя, бо закохався в мене, згодом він закохався і в акробатику, і в цирк в цілому.
Однак ви теж кардинально змінили свої плани, адже спочатку збиралися працювати як індивідуальна артистка. Чи не було тоді тягаря відповідальності за людину, що змінила повністю своє життя, аби присвятити його вам, вашій справі? І чи не відчували ви себе обмеженою, чи навіть приреченою, що ви будете працювати все життя в цій парі, адже ваш партнер доклав до цього величезних зусиль?
Можу сказати відверто, що в мене був страх, страх піти на цей крок. Але не про відповідальність за людину, можливо, це прозвучить егоїстично, в мене був страх за себе.
Мені 18 років. Моя кар’єра соло артистки тільки розпочинається в професійному цирку. Випустившись з академії я вже встигла попрацювати на контракті на Балі, згодом отримала інший контракт. Чи ця зміна свого життя піде мені на користь? Я знала, що вже можу взяти неймовірні вершини сама. А тут варто зробити декілька кроків назад, розпочати тренування з людиною, яка ніколи до цього не займалася.
Таких питань було дуже багато в голові. Чи вийде це? А якщо він не захоче? А якщо йому не сподобається? А якщо йому в якийсь момент буде дуже важко, і він скаже, що відмовляється?
І в такому випадку любов тут вже ніяка не допоможе, бо це величезна праця. Йому 20 років, йому потрібно буде навчитись акробатиці з нуля, піднімати мене, набирати вагу, тренуватись по 5 годин кожен день. Якщо коротко, то кардинально змінити свій спосіб життя. Так, я хвилювалася, що мої надії можуть не виправдатися і все це прогорить.
Але ми зараз бачимо, що все це було недарма і не прогоріло, а все вийшло чудово. За цей час вашої спільної роботи, що трансформувалося у вашому усвідомленні і розумінні свого професійного життя, зокрема як частини артистичної пари?
Я скажу про свої відчуття. Оскільки я дитина цирку, основним моїм жанром була повітряна гімнастика. Перші свої контракти я працювала як повітряна гімнастка на полотнах, з номером, з яким випускалась з Київської академії естрадного та циркового мистецтв, була запрошена на фестиваль в Монте-Карло. Тобто це була дисципліна, в якій я відчувала себе, як риба у воді.
Читайте історію повітряної гімнастки, зірки Cirque du Soleil Дар’ї Вінтілової в нашому інтерв’ю.
Але в нас пара акробатична. І коли я вирішила бути в акробатиці – це стало для мене викликом зробити щось нове, цікавим челенджем та постійною роботою над собою. Є моменти, коли щось не виходить, над цим треба набагато більше працювати. Для мене це типу американських гірок, але дуже захоплююче, тому що я постійно роблю щось нове для себе. А коли це одна мрія на двох, ще й двох закоханих – це дуже сильна мотивація.
Не просто бути зіркою, умовно, і просто насолоджуватися тим, що я роблю. А щодня працювати над собою, ставити нові виклики і долати їх разом.
А чому саме акробатика, а не повітряна гімнастика?
Гарне запитання. Коли я навчалася в Київській академії естрадно-циркового мистецтва, я займалася на парній акробатиці. Мені запропонували стати в пару з нижнім акробатом, бо йому потрібна була партнерка. Ми прозаймалися з ним 2 роки. І коли я привела Андрія в зал, моя тренерка запропонувала спробувати працювати з ним, як я працювала до цього з партнером по акробатиці.
Десь підсвідомо я розуміла, що після роботи з попереднім партнером акробатика мене потягнула, стала для мене викликом і чимось новим, де я хочу розвиватися. Досі все було зрозуміло – мені 18, я повітряна гімнастка, тільки-но прилетіла з контракту, одразу вже був наступний контракт. Тобто я вже можу працювати над своїм зірковим артистичним соло майбутнім.
Але в мене з’явився партнер, кохання, з яким хочу пов’язати своє життя. І я зрозуміла, точніше відчула, чого я насправді хочу – це поєднати кохання і роботу. Створити сімʼю і працювати разом з коханою людиною.
Якщо ви запитаєте, чи сумую я за соло карʼєрою, то я сумую, але в мене жодного разу не було думок, що я неправильно зробила вибір у житті. На кораблях ми також працюємо і у повітрі: парні ремені, і я працюю соло полотна, соло кільце. Тобто повітряна гімнастика так само присутня у моєму житті. У мене не було моменту, коли я реально пожалкувала про цей вибір.
Тобто ви свідомо пішли на цей компроміс. А для вашого чоловіка-партнера це стало виграшним рішенням? Його вже можна назвати цирковим, і чи не шкодує він?
Те, що не шкодує – це сто відсотків. Навіть коли ми сваримося, він вже говорить в жарт, що знайде іншу верхню партнерку і буде з нею працювати в цирку. Так, він вже закоханий в акробатику, дуже.
Але становлення його як артиста – це дуже важкий шлях, який складався не лише з опанування трюкової частини, а із виходу на сцену і артистичної складової. Це для нього давалося важко, тому що це дуже не просто для звичайної людини, не артиста – вийти на сцену і показати себе. Вихід до глядача – це велика відповідальність. Треба вміти опановувати свої переживання, тому що глядач має бачити “вау-ефект” твоєї праці, як тобі це легко вдається.
В роботі Андрій був і є дуже професійним, чого я на початку від нього не очікувала, але завжди вірила в нього. Він виходить на сцену і робить свою роботу. Чітко, впевнено, трюк за трюком. Але ми посилено працювали над характерністю, розкриттям образу. Однак і тут у нього є прогрес, і я можу вже назвати його артистом цирку.
Образи є важливою складовою кожного виступу артиста. У ваших соцмережах можна побачити виступи досить палкі, історію кохання і навіть поцілунки. Те, що ви в житті закохана пара, на сцені не обмежує для вас вибір образів?
Ми працюємо на кораблях з 2019 року. Тут шоу, які поставлені компанією, і нас беруть як виконавців, що мають влитися в готові образи. Зрозуміло, що ми робимо свої трюки, розробляємо власну концепцію, танцювальні рухи. Але є чітко заданий образ.
І образи за цей час були справді різні. Були і пристрасні, і дуже романтичні. Навіть романтичні були для нас непритаманними. Адже ми пара темпераментна, і легкий образ романтики, флірту для нас теж ставав викликом. Є образ, де ми воїни або статуї без жодного натяку на кохання.
Тому я вважаю, що наша любовна історія в реальному житті образну складову не обмежує. Навпаки ми маємо можливості спробувати щось нове, незвичайні образи в номері.
Для пари, на вашу думку, легше працювати, якщо це пара і в житті, чи просто два професіонали, що зійшлись в тандем? Адже в другому випадку їх не турбують спільні рахунки, проблеми, розрив їхніх стосунків не стане розривом в кар’єрі.
Коли ми почали працювати з Андрієм, вивели собі головне правило – до дверей залу ми можемо обговорювати все, що стосується нашого особистого життя, як тільки ми відкриваємо двері, забуваємо, що ми пари в житті, в нас є лише робота.
Так ми працювали навіть, коли не думали, що вийдемо на такий професійний рівень, створимо сім’ю тощо. Загалом всі проблеми, які виникають в нашому професійному житті чи тренуваннях ми намагаємося не переносити в романтичні стосунки. І можу сказати, що за 7 років це у нас виходить відсотків на 80.
Не буду брехати, не завжди так виходить. Є ці 20 відсотків недорозумінь, а як без них?! Адже ми звичайні люди, з емоціями і різними характерами, у яких є не завжди легкі тренування або особисті часи, але розмови завжди приводять нас до взаєморозуміння.
На мою думку все-таки, коли ви пара в житті, це й про щось більше на сцені. Незалежно від складності трюків, які ти робиш. Нас часто питають, після виступу, чи ми пара в житті, чи ми одружені.
Тобто глядачі відчувають іскру, їх чіпляє історія. Вони зауважують, що ми рухаємося, як одне ціле. Один з номерів, який ми працюємо на кораблі про історію знайомства – від першого погляду до весілля. Часто під час цього номеру в мене в самої виникають мурашки по шкірі, від відчуттів під час виступу та реакції глядачів, їхніх оплесків, від їхнього “браво”. І якби я була в парі просто з партнером, а не з коханою людиною, я думаю було б тяжче програти таке почуття, а воно справді вражає глядачів.
Історія вашої пари справді дуже цікава. Але не менш цікаво те, що ви циркові артисти, які не обрали для себе манеж цирку, принаймні поки, а сцену на великих круїзних лайнерах. Поділіться своїм досвідом, як туди потрапити, і яка специфіка такої роботи?
Першим нашим контрактом з Андрієм стала робота в готелях в Туреччині. Потім ми працювали в Еміратах, в Абу-Дабі, в Ferrari World. Після контракту ми були в Києві, я закінчувала навчання в академії, нам зателефонував агент, в якого були наші дані, і запропонував поїхати на корабель. Ми хотіли працювати на кораблях, це було в наших планах, і як тільки я захистила свою магістерську роботу, ми одразу ж вирушили в Берлін на репетиції шоу для нашого першого корабля, це була компанія TUI Cruises.
А що так захоплює працювати на кораблях? Може здатися, що окрім виступів, там досить нудно для артистів?
Захоплюють подорожі, ти кожного дня в новій країні, в новому місці. Перед нашим першим контрактом на корабелі ми чули дуже позитивні враження артистів, що працювали тут.
Одна з моїх дитячих мрій – це побачити світ. Перший раз свідомо я побувала за кордоном в 17 років. Це був Султанат Оман, потім Балі, Туреччина, Обʼєднані Арабські Емірати. Мені дуже хотілось подорожувати, а кораблі – це поєднання улюбленої роботи і подорожей. До того ж на кораблях для артистів зручний розклад, і достатньо вільного часу.
Є якась різниця в маршрутах чи розкладах роботи на кораблі?
Взагалі круїзи можуть бути дуже різні, як по маршрутах, так і тривалості. За наш діючий 6-місячний контракт корабель буває на різних континентах та переходить через Атлантичний океан, з Америки до Європи. Якщо взяти до прикладу, то наші останні 3 місяці – це круїзи на Карибських островах. Один круїз триває 7 – 9 днів, за цей час ми заходимо в 4 – 5 портів. Між портовими днями є морські дні, коли корабель тільки в морі, переходить з порту в порт.
Шоу зазвичай по розкладу в морські дні, тобто в портові дні ми вільні, і маємо час на відпочинок та екскурсії на суші. Якщо вільний морський день, ми проводимо час на кораблі, також не сумно. Ми тренуємось в тренажерному залі або театрі, а можемо і там, і там двічі за день, відпочивати можемо на відкритій палубі, або займатися своїми справами, чи піти з друзями на каву. Для артистів на кораблях достатньо вільного часу.
За час роботи на кораблях ми побували в 40 країнах та островах світу. На Карибах ми вже вчетверте, і чесно кажучи, на деяких островах ми вже не виходимо, тому що були тут багато разів. Тим паче, якщо це шоу вдень, то ми просто висипаємося і готуємось до роботи.
Тобто артистам на кораблях доступні ті самі розваги, що й відпочивальникам?
Залежно від компанії. На різних кораблях правила для артистів відрізняються. В компанії, де ми працюємо, у артистів є привілеї: відвідування пасажирського безкоштовного ресторану, ексклюзивні ресторани також, але за додаткову оплату зі знижкою для працівників. Також відвідування магазинів, барів, кафе, спа, сауни, тренажерного залу або шоу інших артистів. Покупки або послуги оплачуються додатково з 20% знижкою.
В екскурсіях, які організовуються для пасажирів, виділяється одне безкоштовне місце для робочих, тобто є можливість потрапити на екскурсію безкоштовно, якщо підходить під робочий графік.
Якщо ні, ти як частина команди завжди маєш 20% знижки на самостійну покупку екскурсії. Ми часто самі знаходимо собі в інтернеті екскурсії, і нам також роблять знижки, бо ми працівники корабля. Тобто можливості є, і кожен обирає уже їх на свій розсуд.
Поки що все виглядає дуже приємно і комфортно, а чи є підводні камені, які ви помітили, працюючи протягом п’яти років на кораблях?
Артисти деяких жанрів відмовляються від роботи на кораблях, тому що працювати на воді важче, ніж на суші. Хоч це і такий собі 15-поверховий дім, але це корабель, який завжди рухається по воді, це дуже відчувається. Звісно, багато залежить від погодних умов, на таких кораблях нові технології, стабілізатори, які утримують різні рівні качу на воді, але все одно рухливість кораблю відчувається.
Для нас як акробатів це додає складності, потрібно ретельніше ловити баланс, витрачати додаткові сили, аби вийшов трюк. Коли дуже качає, артист може вдатися до плану “Б”, тобто замінити трюки, бо це заходи безпеки, які є обовʼязковими на кораблях. Перше правило кораблів – власна безпека перш за все, незалежно від того, що ти робиш.
Ще одним аспектом є комунікація в команді, зокрема з керівником. Коли комунікація не налагоджена, контракт може здаватися надзвичайно важким і тягнутися просто вічність.
Дехто болісно сприймає правила, які існують для команди корабля, вважають посяганням на їхній особистий простір, обмеженнями. Тому що тут дуже багато правил, які регулюються міжнародним морським законодавством, оскільки безпечна робота на кораблі – це велика відповідальність кожного моряка. Але для нас це не щось нереальне, ми нормально ставимось до цих правил, їх дотримуватися не складно.
Артист, як правило, прагне вдосконалення, максимального визнання, зокрема і на міжнародних майданчиках, через фестивалі, нагороди тощо. В контексті цього, чи не вважаєте ви роботу на кораблі менш престижною для циркового артиста, ніж роботу у великому цирку, в тому ж Cirque du Soleil?
Для мене особисто це не менш престижно. Це скоріше про те, як ти бачиш своє життя та що відчуваєш. Я успішно брала участь у багатьох циркових фестивалях ще підлітком, навчавшись в цирковій студії, потім коли навчалась в академії та після випуску я проходила кастинг в Cirque du Soleil. Але, як я вже зазначала, на тому етапі моєї карʼєри я ухвалила інше рішення – працювати в парі з коханою людиною.
Не скажу, що ми не хочемо потрапити до Cirque du Soleil. Мені здається, що майже кожен цирковий артист хотів би туди потрапити. І ми б від такої пропозиції не відмовились. У нас були пропозиції в знамениті цирки, варʼєте Європи, але ми були не вільні на той час. Наразі нам справді подобається, де ми, що робимо, як живемо своє життя, як поєднуємо сім’ю з артистичною діяльністю.
Про досвід роботи та підводні камені Cirque du Soleil читайте в нашому ексклюзивному інтерв’ю з Андрієм Бондаренком.
Але ми завжди відкриті до інших пропозицій, не тільки на кораблях. Для нас це також є своєрідною мрією, попрацювати в різних престижних місцях.
На кораблях, до речі, є такий класний досвід, він називається Backstage Tour. Пасажири приходять в театр до артистів касту, там ми робимо тур сценою, бекстейджем, роздягальнями, і глядачі задають нам питання. Тобто ми ведемо пряму комунікацію з нашим глядачем, розказуємо власні історії.
Це дуже класне відчуття, коли ти напряму спілкуєшся з глядачем, який бачив тебе в роботі, твій виступ. Вони задають дуже цікаві життєві питання, нетипові, їх завжди цікавить наша особиста історія, від чого вони захоплюються ще більше.
Ми не раз чули, що наша історія унікальна, вона ходить тепер уже не від нас, а люди її переповідають. Це круто, бо люди на прикладі нас починають розуміти, що все можливо, аби було бажання. Це як своєрідна історія-мотивація.
Насправді на кораблях ми дуже відкриті до гостей, нам радять підтримувати з ними комунікацію. Це дуже круто, особливо наразі, піднімаючи тему України. Коли дізнаються, що ми з України, багато хто зупиняється, питає, підтримує нас.
На кораблі був гість, який подарував нам українську картину, її він купив в дівчат з Маріуполя під час круїзу в Канаді. Він підійшов до нас в ресторані під час сніданку, подарував її і конверт, де лежало 100 доларів, всередині друкованими літерами, певно, через перекладач, але українською мовою були написані слова підтримки Україні. Він дуже хотів якось допомогти.
Цей вчинок мене дуже розчулив, ми тоді поплакали разом, тому що для мене це дуже болюча тема. Його 100 доларів пішли на ЗСУ, нашому знайомому, який служив під Бахмутом, в них якраз відкрився збір на авто. І такими шляхами ми все одно, як артисти робимо свою справу, але торкаємося частинок душі людей.
В майбутньому ви б хотіли продовжувати роботу на кораблях чи це буде інший напрям?
Нам дуже подобається працювати на кораблях, ми кайфуємо від своєї роботи. Але ми відкриті і до інших запрошень. Наразі маємо телевізійні запрошення за кордоном. І зараз намагаємося зрозуміти, чи вдасться нам це по датах, адже маємо зараз контракт.
Це шоу на кшталт “Америка має талант”?
Щось подібне. У нас було запрошення ще минулого року, але тоді не співпало з контрактом. До речі, це ще один аспект, який може не подобатись артистам, які працюють на кораблях. Коли є інші запрошення по роботі, навіть якщо вони короткі, їх дуже важко спланувати через контракт на кораблі.
Але нам подобається працювати тут, ми розвиваємося, тренуємося, маємо короткі івенти. Проте телевізійність – це одна з наших мрій також. Під час минулого контракту нас запрошували і в Україну, це було до повномасштабного вторгнення. На жаль, ми не змогли потрапити туди. Але ми знаємо, що все буде ще попереду.
Підписуйтесь на Circus Life в Instagram та Tik-Tok.
