Про сольний номер в Cirque du Soleil, причини переходу в інший цирк та плани на майбутнє в США – читайте в інтерв’ю артиста Андрія Бондаренка для Circus Life.
Пане Андрію, ви прийшли в цирк із спортивної акробатики. Чому саме такий вибір зробили і ви вважаєте, що цирк більш перспективний, ніж спорт? Чи причина в іншому?
Хороше питання. Я родом з Миколаєва, там в мій час не було жодних циркових шкіл. Але батьки бачили, що в мене сильні руки, я постійно десь лазив, тому мене вирішили відвести на спортивну секцію. У батька був знайомий тренер зі спортивної акробатики, так я і опинився в цьому спорті.
Згодом батько привів брата і ми почали тренуватися разом. Через рік я вже мав перші результати. Нас з братом поставили разом і створили групову четвірку. І вже через 4 чи 5 років ми поїхали на Чемпіонат Європи для юніорів 2002 року. Виграли ці змагання, отримали 3 золотих медалі і кар’єра почала розвиватися стрімко.
5 років ми були в збірній України і майже на кожних змаганнях отримували або золото, або срібло. Але акробатика не входить до олімпійських видів спорту, є тільки схоже змагання під назвою World Games.
В 2005 році ми виграли його, але далі фактично б зупинилися, тому що взяли свій максимум. Сенсу залишатися в спорті не було, адже кар’єрний ріст для нас важливий. До того ж для мене, як верхнього акробата, це було складно – постійно тримати дієту, перехідний вік, організм ріс, а я мав залишатися легким, щоб виконувати трюки вгорі, а я відчував дискомфорт і загрозу для мого здоров’я.
Все зійшлось разом – дуже багато обмежень, по два тренування на день, а оплачувалося це, на жаль, не дуже добре. Нам буквально вистачало на проїзди, тренування, харчування, багато чого дозволити собі не могли. Після World Game я сказав тренеру одразу, що хотів би закінчити свою кар’єру спортсмена.
Насправді для акробата Cirque du Soleil завжди вважався престижним місцем роботи. Цирк приїжджав на змагання, відбирав людей, додавав їх у власну базу на випадок, якщо вони закінчать із спортом, цирк запросить їх на стажування до себе.
Як відбувався ваш перехід від спортивного акробата до еквілібриста Cirque du Soleil?
Це був дуже цікавий процес. У 2006 році ми акробатичною четвіркою потрапили на formation (формування, збори) Cirque du Soleil, де нас навчали, як стати справжніми артистами, вийти з комплексів. Адже спортсмени – це першою чергою дисципліна, скованість, скромність. В нас були навіть уроки, де потрібно матюкатися, показувати середні пальці, ми грали на барабанах, співали, танцювали – так відбувався перехід від спортсмена до артиста.
Ми тренувалися протягом трьох місяців в Монреалі. Коли закінчили цей курс, одразу в шоу запросили мене та іншого хлопця з нашої четвірки. Але ми прийшли на навчання вчотирьох, і хотіли залишитися цією групою, аби ввійти в шоу разом. Насправді це дуже складно, і на той час ми відмовилися, аргументували, що хочемо працювати тільки вчотирьох.
Ми повернулися в Україну і через місяць чи півтора нам знову зателефонували із Cirque du Soleil і запропонували працювати у спеціальних івентах на тимчасових контрактах по тиждень-два. Ми погодилися, за цей час назбирали певну суму грошей, тому що там гарно платили і зробили свій цирковий номер на чотирьох. В Україні його ставив Дмитро Вісков, наш номер називався “Man in Black”, і пропрацювали ми з ним з 2006 по 2010 рік.
Ці чотири роки ви працювали в Україні?
Ні, на жаль для артистів, для акробатів було дуже мало роботи в Україні на той час, та і зараз теж. Ми місяць – півтора пропрацювали в українських цирках. Але згодом виїхали за кордон, це були формати типу дінер-шоу або гала-концертів. Так ми працювали до 2010 року, поки четвірка не розпалася, один з акробатів вирішив її покинути.
Cirque du Soleil дізналися, що група наша розпалася і запросили мене та брата на новий проєкт. Тоді це було шоу Quidam, воно саме переходило з формату шапіто на арени. Різниця в тому, що з шапіто цирк стоїть по 2 – 3 місяці в одному місті і Cirque du Soleil знімає протягом цього часу апартаменти для всієї сім’ї. А шоу у форматі арени переїжджає кожен тиждень у нове місто, іноді навіть в іншу країну. Сім’ї жили в готельних номерах, без кухні, без зручностей для сім’ї і багато з тих, хто переїжджав разом сім’єю, відмовились від такого формату.
Тоді Cirque du Soleil створив номер з 16 акробатів, де було 5 верхніх, серед яких і я. З 2011 по 2014 роки я працював в цьому груповому номері. Але в мене завжди була сильна мотивація зробити сольний. Я любив стояти на руках і почав багато тренуватися після шоу, шукати свій стиль, тому що еквілібристів вже тоді було дуже багато і доводилося відрізнятися від всіх.
Я створив новий стиль з хвилями, з кроками, пам’ятаю мені надіслали навіть новий реквізит, це також для мене було мотивацією, що Cirque du Soleil повірив в мою ідею. Я записував відео, відправляв на кастинги і у 2014 році мене запросили в нове шоу Cirque du Soleil – Kurios.
Я одразу ж поїхав в Монреаль на створення цього шоу. Я мав бути спочатку в іншому номері, але за 2 тижні до прем’єри ставили номер зі стільців з еквілібром. Взяли готового артиста, який вже був з досвідом, але тільки на один рік. І оскільки я був там, мені запропонували вчити цей номер і робити його далі.
Після Монреалю я вже почав працювати цей номер, він став моїм, я дещо його переінакшив в своєму стилі. І до минулого року я працював в Kurios.
Тоді наше шоу переїхало в Європу. Але було складно жити на відстані від сім’ї. Моя дружина в Лас-Вегасі працювала на контракті. І вийшло так, що їм потрібен була був артист, який міг би робити номер зі стільцями. Я повернувся в США і почав працювати в Лас-Вегасі в шоу Absinthe.
Читайте про досвід роботи зірки Cirque du Soleil українського походження Дар’ї Вінтілової в нашому великому інтерв’ю.
Але з цього року я вже починаю робити номер на тростинах. Чим ця робота в Лас-Вегасі краще – тим, що вони легше відпускають артистів, якщо потрібно. Зараз пройшов фестиваль у Сен-Поль-ле-Даксі, мене відпустили на 2,5 тижні без жодного тиску. Навіть дали час перед фестивалем, щоб я відпочив і місце, де міг би тренуватися. На фестивалі я посів друге місце.
Спочатку Cirque du Soleil допомагав вам стати артистом із спортсмена, згодом буквально полював за вами, аби запросити до свого шоу, допомагав з реквізитом, сприяв у розвиткові, хоча з іншого боку – міг просто взяти готового циркового артиста і не витрачати стільки ресурсу. Як ви вважаєте, чому для Cirque du Soleil так важливо працювати із спортсменами, яка тут в них ставка?
Дивіться, в мене дружина циркова артистка і теж робить еквілібр. Ми справді різні, і вчимось одне в одного. Адже в спортсменів набагато більше дисципліни, нас вчили ідеально натягувати носок, коліна, ми мали мало свободи, працювали, попри травми, і загалом це сильний стержень та потужна школа.
А в циркових артистів, як мені здається, більше свободи. Цирковий одразу, мабуть, робить номер зі своїм лімітом для подальшої роботи. А у спорті людина щоразу має перевищити ліміти, щоб отримати найвищий бал. І коли ми переходимо в цирковий світ, безлімітні трюки відчуваються для нас дуже легкими.
Те, що в цирку вважається максимумом, для нас це лише стабільність.
Тому спортсмени і дуже цінуються. До того ж, якщо взяти акробата, особливо верхнього, коли він закінчує спортивну кар’єру, він може обирати з багатьох жанрів. У нього є і розтяжка, і координація, і сила, в нас навіть хореографія була. Тому особливо цінуються спортивні акробати.
Часто артисти, які працювали в Cirque du Soleil говорять, що там надзвичайно важко створити собі ім’я. Адже тобі завжди в спину дихає заміна, в тебе часто є дублер, або ти виступаєш у великому номері, як свого часу працювали ви – 16 осіб, де окремий артист не цікавий глядачеві. Наразі вам вдалося створити сольний номер, хоча це було непросто. Але впродовж вашої кар’єри чи було відчуття, що ви лише маленька деталь у великому механізмі?
Гадаю, все залежить від людини, у кожного своя мотивація. Комусь комфортно бути в груповому номері. Тобі платять, ти мандруєш світом за рахунок компанії тощо. Але якщо ти показуєш класні результати і прагнеш сольного номеру, то Cirque du Soleil дасть тобі дорогу. Як було зі мною, бо в мені побачили потенціал. Вони бачили, як я прагну сольного номеру, як я горю цим і мені дали дорогу в номер зі стільцями.
Cirque du Soleil підтримує бажання артистів, я знаю багатьох людей, які з групових перейшли в сольні номери. Однак це не просто, адже якщо ти вже працюєш в груповому, то твою кандидатуру не охоче розглядатимуть для сольного. Для цього ти маєш відрізнятися, ти маєш робити щось незвичне, створювати власний стиль.
На твоє місце буде важко знайти людину, її потрібно буде заново навчати, навіть робити грим. Тому компанію теж можна зрозуміти в цьому плані. Але для артиста, поки він в груповому номері, це гарна можливість для того, аби напрацьовувати свій сольний номер. Цирк може купити тобі реквізит, запропонувати місце для тренувань і зрештою ти можеш вийти з Cirque du Soleil із сольним номером, але працювати в іншому місці, наприклад.
Cirque du Soleil насправді не для всіх, і це треба усвідомлювати, хоча й дуже багато артистів просто мріють сюди потрапити.
Про ті умови цирку, які не для всіх. Я чула, що на місяць в артиста цирку є лише один вихідний, якщо ти хочеш влаштувати собі відпустку, ти можеш лише накопичувати ці вихідні протягом року. Це міф чи реальність? Чи насправді умови роботи настільки важкі?
Ні, це не так. Взагалі є 3 різні умови. На стаціонарі в Лас-Вегасі у артистів по два вихідні на тиждень.
В шапіто зазвичай по одному вихідному, але зараз також буває дають два, зазвичай понеділок і вівторок. Але водночас в суботу та неділю проходить по три шоу. Також під час переїзду до іншого міста, артистам дають тиждень або навіть два тижні перерви.
Третій формат – це арена, яка працює 10 тижнів на одному місці, під час переїзду артисти мають два тижні перерви і зазвичай по два вихідні дні в тиждень, іноді по три.
Тут, в Лас-Вегасі, є можливість навіть взяти довгу відпустку. Якщо ти, здається, працював 5 років в Cirque du Soleil, ти можеш взяти відпустку тривалістю рік і залишити за собою цей контракт, можеш навіть страховку залишити, але платитимеш вже за неї сам. Тобто рік можеш працювати в іншому місці, і якщо не сподобається, повернутися.
Раніше великою перевагою Cirque du Soleil було те, що сім’ю артиста перевозили разом з ним, опікувалися влаштуванням дітей до садочків, шкіл і надавали практично увесь соціальний пакет. Але зараз, здається, все змінилося. Розкажіть, як з цим в цирку?
На жаль, зараз, обрізали ці умови. Тобто цирк може допомогти з візою, якщо сім’я переїжджає, але сім’я – це відповідальність артиста. Ти маєш сам платити за перельоти.
Із проживанням також відбулися зміни. Якщо ти 10 років працюєш в Cirque du Soleil, то отримуєш single apartments, тобто апартаменти лише для однієї сім’ї. Якщо працюватимеш менше 10 років, ти можеш ділити кухню, наприклад, на дві сім’ї.
Є ще така можливість – взяти гроші, які виділяються на житло артист і знімати на Airbnb. Іноді артисти навіть залишаються в плюсі, тому що зазвичай Cirque du Soleil надає брендові апартаменти чи готелі.
Також їхнім плюсом є те, що раз в рік вони виділяють, здається, 2000 доларів для навчання, якого прагне артист. Тобі потрібно лише показати чек на нього, і вони оплатять курс.
Повертаючись до вашого самовідчуття і організації роботи. Ні для кого не секрет, що працювати в Cirque du Soleil – це виснажливо. Як ви відновлювалися, коли закінчили працювати там? І чи є розуміння про перспективи свого стану, зокрема фізичного?
По-перше, я вдячний Cirque du Soleil, що зміг зробити власне ім’я. Коли я закінчив там працювати, я почав тренувати людей. Тобто в мене вже є план “Б”.
Насправді я люблю фізичні навантаження ще зі спорту, створення чогось нового. Я просто люблю пахати. Навіть після кількох шоу в день поспіль я залишався для додаткових тренувань.
Коли я перейшов з Cirque du Soleil в Absinthe, через 2 тижні увійшов шоу і потім працював нон-стоп кілька тижнів без вихідних. В мене є запас витривалості, я треную тіло. Навіть на відпочинку з дружиною ми розвиваємося фізично.
Зазвичай я тримаю дієту, п’ю вітаміни, щоб підтримувати організм, тому що навантаження справді великі. В Лас-Вегасі до того ще й сухий клімат, потрібно постійно пити достатню кількість води, вітаміни, протеїн, колаген, щоб пом’якшити суглоби тощо.
Чесно кажучи, я очікувала відповідь на кшталт, що ви йдете на пляж, відпочиваєте і приймаєте сонячні ванни.
Ви знаєте, я не ставлюся до цього як до роботи. Це вже мій стиль життя. Навіть, якщо я на відпочинку, я завжди підтримую форму. В мене вже залежність від стояння на руках. Також активно веду соцмережі, створюю контент.
Ви вже згадали про свій другий напрямок роботи – це платформа, через яку ви навчаєте людей стояти на руках і не тільки. На сайті ви пропонуєте онлайн навчання. Як взагалі з’явилася така ідея коучингу, тренерства? Чи справді можливо навчити людину онлайн стійці на руках?
У мене давно була ідея зробити онлайн навчання. І так вийшло, коли був в Австралії, друзі допомогли зробити мені відео і контент для сайту. Буквально за 2 дні до початку пандемії ми зняли весь контент і створили цей сайт.
Так, це реально навчитися стояти на руках навіть онлайн, тому що є певна техніка, якій я і навчаю. Все починається з підготовчих вправ, я навчаю як правильно падати, тому що багато хто цьому не вчить. Я навчаю, як правильно ставити кисть, якою має бути відстань між руками. І після того, як людина починає розуміти це, поступово стає в планку, потім звикає стояти біля стіни, відходить від стіни і вчиться балансувати.
Читайте в інтерв’ю про власний стиль в еквілібрі української артистки цирку і рекордсменки Валерії Давиденко.
Багато є охочих і чи можна назвати вже перші ваші проміжні результати?
Я ніколи не роблю рекламу типу, що за місяць ви навчитеся стояти на руках. До кожного індивідуальний підхід. Це залежить навіть від ментальних проблем людини.
Студентів насправді є багато. Є і студенти за 60 років, вони показують чудові результати. Переважно це американці, австралійці, є також європейці. Одна моя учениця з Італії, жінка за 40, мала великі ментальні проблеми, боялася падати, довго не могла відійти від стіни. Але з часом ми навчилися бороти цей страх, вона лишилася дуже задоволена, це їй допомогло навіть з особистим станом.
Така собі спорт-терапія. А з якими запитами зазвичай приходять до вас на заняття?
Різні люди, переважно це новачки, які просто для себе хочуть навчитися стояти на руках. Це зараз стало дуже популярно, зокрема, тому що тренує дисципліну. До того ж, коли у людини є депресія, їй можна сконцентруватися тільки на тренуваннях, і це також допомагає відійти від власних проблем. Це і гарна фізична підготовка, тому що навантаження іде на прес, на плечі, на різні групи м’язів. І це просто естетично.
Ви слідкуєте зараз за вашими колегами в Україні? За тим, як розвивається український цирк чи змінилося щось з того часу, коли ви мали тут нетривалі виступи?
Мій досвід такий, що, на жаль, хорошої роботи для артистів в Україні не було. Зараз через повномасштабне вторгнення ситуація стала для артистів, які залишилися в Україні, ще гіршою. Дуже важко знайти роботу. Також низький рівень оплати, погані умови.
Ці погані умови з чим пов’язані, на вашу думку?
Знаєте, коли артист працює за кордоном, йому надають гарні апартаменти, достойну заробітну плату і загалом він відчуває себе комфортно. В Україні, на жаль, на той час, коли я працював, ми жили в якомусь гуртожитку, з жахливим ремонтом, з тарганами. Тобто ти не висипаєшся, не відчуваєш себе в комфорті, йдеш на роботу, робиш два шоу і отримуєш за нього копійки.
Якщо говорити про ваше бачення майбутнього. Адже протягом 10 років ви вже працювали в найпрестижнішому цирку в світі – Cirque du Soleil, зараз ви там не працюєте, але чи може бути щось вище для вас? Чи ви бачите своє майбутнє вже не манежі?
Ні, я зараз хочу розвивати кар’єру і, як мінімум, 7 – 10 років ще бути в цій сфері. Ідеально було б, звісно, знову потрапити в Cirque du Soleil, але разом зі своєю дружиною – дуетом чи двома окремими номерами, але в одному шоу. Зараз після фестивалю Cirque du Soleil зацікавився моїм номером на тростинах. Я продовжую працювати номер на стільцях, за нього платять більше, але тростини мені більше до душі і я хотів би їх розвивати.
В Cirque du Soleil будуть створювати нове шоу наступного року. Якщо мені запропонують повернутися, я прийму запрошення, але вже разом із своєю дружиною. Окремо для нас не варіант.
Але в майбутньому, коли я закінчу свою кар’єру артиста, я б хотів спробувати себе в ролі директора артиста або в іншій сфері, можливо, тренером, або мандрувати світом і вчити людей стояти на руках, але час покаже.
Головне зараз, щоб закінчилась війна і дуже хочеться повернутися в Україну, там моя родина, друзі, я мрію, бо весь цей жах закінчився і знову настав мир.
Підписуйтесь на Circus Life в Instagram та Tik-Tok.
