Уперше про Валерію Давиденко мільйони українців дізналися ще в далекому 2011 році. Тоді п’ятирічна еквілібристка зачарувала глядачів шоу “Україна має талант“ і дійшла до півфіналу.
Нині 19-річна киянка вже є справжньою майстринею своєї справи. Вона двічі стала рекордсменкою Книги рекордів Гіннеса у ручному еквілібрі, а також здобула чимало престижних нагород, зокрема перше місце на міжнародних фестивалях Cirque des Mureaux та Cirque de Saint-Paul les Dax. Детальніше про це читайте в інтерв’ю Circus Life.
Валеріє, перш за все, хочемо вас привітати з новим рекордом. Розкажіть, будь ласка, декілька слів про себе, як ви прийшли в циркове мистецтво?
Спершу моя мама Наталія планувала віддати мене з сестрою в музичну школу. Ми прийшли туди, але випадково побачили циркову залу й просто зайшли поцікавитися та спробувати – нам сподобалося. Так ми потрохи почали займатися цирковим мистецтвом. Мені тоді було три роки. Спочатку це не було професійно. Але потім, коли мама побачила, що у нас уже є певний результат за невеликий проміжок часу, то ми почали замислюватися над тим, щоб це була наша професія.
Своє дитинство я пам’ятаю тільки в тренуваннях. Буває, діти згадують, що мало гуляли та не проводили час з однолітками – це не про мене. Я згадую це, як дуже класний час. Не скажу, що було легко – у цирковій студії у нас була жорстка дисципліна. Спершу ми займалися по чотири години на день, потім – по шість. Тобто після школи ми одразу йшли на тренування. І приходили додому вже десь о десятій вечора. Сідали за домашні завдання до ночі, а зранку знову йшли до школи – отака в нас була рутина.
З якої саме циркової студії ви починали? Можливо, ви хотіли б розповісти про ваших перших наставників?
Річ у тім, що з моєю першою цирковою студією у нас був конфлікт, тому подальші взаємини не склалися, тож я просто можу сказати, що навчалася в Києві. Проте насправді це була дуже сильна циркова студія.
Як ви поєднували тренування й навчання у школі? Сьогодні вам 19, чи планували ви вступ до Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв?
Уже в середній школі довелося перейти на домашнє навчання, тому що ми з сестрою почали гастролювати. Проте проблем не виникало, ми здавали всі домашні завдання та контрольні, інколи таки ходили до школи – встигали і навчатися, і займатися цирковим мистецтвом.
Я планувала вступати до КМАЕЦМ. Моя старша сестра там уже на четвертому курсі. Проте після спілкування зі студентами та педагогами я зрозуміла, що буду вступати до академії вже на магістратуру. А зараз я обрала дещо інший шлях – наразі навчаюся в Київському національному університеті культури й мистецтв на естрадну співачку.
Цікавий крок. Можливо, ми побачимо вас на сцені ще як співачку?
Можливо, у майбутньому. Але я ні в якому разі не поміняла свій напрям діяльності. Я – циркова артистка, це моє життя. А ось вокал – моє хобі.
Зауважимо, КМАЕЦМ – єдиний навчальний заклад в Україні, де студенти на професійному рівні можуть опанувати всі класичні циркові жанри. Читайте інтервʼю з Мирославою Перистою – директоркою фахового коледжу, з якого нерідко починаються перші кроки циркових артистів.
Пані Валеріє, у травні 2023 року ви встановили свій перший рекорд Гіннеса – втримали баланс на руках 1 годину 10 хвилин 3 секунди. Розкажіть детальніше про цьогорічний рекорд.
Це було дуже спонтанне рішення. Після фестивалю в Іспанії, де я посіла перше місце, мені подзвонив один з агентів і запропонував взяти участь у шоу в Італії та встановити рекорд. Проте на підготовку було менш як два тижні. До слова, до першого рекорду я готувалася все своє життя.
Тож цього разу я почала трошки нервувати, але не могла втратити такий шанс. Перший свій рекорд я встановила практично наодинці – тільки колега знімав відео та допомагав з організаційними питаннями. А це вже було телешоу, де офіційно мали зафіксувати новий рекорд. Я не могла пропустити це, тому ризикнула.
Порадилася з мамою і ми вирішили, що я буду робити унікальний елемент – крутки. Цього елементу у виконанні інших еквілібристів не було майже ніде у світі. Тож під час встановлення другого рекорду я спробувала зробити якнайбільше круток у хвилину. Багато тренувалася й нервувала. Факт, що в мене є тільки одна спроба, мене трохи бентежив. Але все пройшло добре. Я зробила 14 круток із мінімум 10 запланованих.
Додам, що перший рекорд я перевершила – тобто до мене була дівчина, яка простояла на руках 59 хвилин. А ось другий рекорд уперше встановила саме я.
Валеріє, окрім ваших виступів найвищого ґатунку, ми не можемо не відмітити ваші естетичні костюми. Хто вам допомагає із вибором?
У нас в Україні є швачка, до якої ми завжди приходимо й даємо їй музику, пояснюємо мотив наших номерів і вона промальовує в костюмі всі деталі. Звісно, ми разом усе обговорюємо, дивимося, щоб мені було комфортно, звертаємо увагу на дрібниці – наприклад, щоб камінці не дуже засвічували. І зараз, коли ми у Франції, то все це доводиться робити дистанційно. Коли наша швачка зайнята, ми звертаємось до ще однієї української компанії, яка спеціалізується на гімнастичних костюмах.
Окрім встановлення рекордів, ви також брали участь у щонайменше п’ятьох топових фестивалях, зокрема Cirque des Mureaux, Cirque de Saint-Paul les Dax, Albacete, Cirque de Demain та фестивалі в Греноблі. Чому сфокусувалися в першу чергу на фестивалях, а не, наприклад, на роботі в цирках?
У мене було багато пропозицій щодо контрактів та фестивалів, однак почалася пандемія коронавірусу. Цей період був важким не лише для мене, багато артистів втратили роботу. Тож наш давній друг, роботодавець та наставник Олександр Погребняк допоміг нам переїхати у Францію. Цілий рік я була без фестивалів – просто працювала і навчалася у місцевому ліцеї.
Участь у фестивалях відкриває багато можливостей. Неважливо навіть, чи перемогли ви, чи ні – головне участь, адже вас однозначно помітять топові агенти.
І з такою думкою я після паузи пішла на фестиваль у Франції. Ми вирішили з мамою, що будемо їздити по багатьох фестивалях, щоб якомога більше агентів знову побачили мій номер. Надалі це стало хорошим підґрунтям для контрактів. Але, звичайно, до того я багато виступала у багатьох відомих цирках світу, набувала досвіду й зростала професійно.
Такий підхід можуть брати собі на замітку молоді артисти, адже це як своєрідна тактика, щоб стати більш помітним.
Так, я усім артистам раджу їздити на фестивалі, саме там агенти шукають молоді таланти. Це дійсно хороший шанс побудувати кар’єру.
Ми розуміємо, що участь у фестивалях та контракти – це багато організаційних моментів – переговори, підготовка тощо. Хто сьогодні є менеджером уже професійної артистки Валерії Давиденко?
Моя мамочка, вона займається майже всім – тренує нас, проводить переговори, укладає контракти. Ще змалку нашим завданням було просто виступати, а мама все організовувала.
Але з недавнього часу я також почала заглиблюватися у цю тему, тому що розумію – надалі мені доведеться проводити переговори вже самостійно, без маминої допомоги. Хотілося трохи полегшити її працю, тому що мамі дуже важко – нас у неї троє.
Чи маєте ви зараз як еквілібристка вже підписані контракти?
Звісно, є, і від фестивалів я не відмовляюся. Я багато де побувала й хочу побувати. А, поки є контракти, буду працювати – так можна і заробити, і трішки відпочити. Бо фестивалі – це великий стрес і підготовка, а робота завжди в насолоду.
Менш як за місяць я поїду у Швейцарію, де буду працювати у цирку Knie півтора місяця. А далі ми їдемо всією сім’єю у Перу теж працювати у цирк. У мене ще є дві сестри, які також циркові артистки, у них є свої сольні номери, також виступаємо разом. У нас дуже багато різних жанрів, ми пробуємо себе майже у всьому: балет, полденс, а також ми займались спортивною акробатикою у школі “Авангард”, де наша тренерка Агеєва Оксана Олегівна (майстер спорту з акробатики) зробила внесок у нашу циркову карʼєру. Я дуже ціную можливість бути разом зі своїми сестрами та мамою, бо разом ми можемо творити, розвиватись й удосконалюватись у нашій цирковій сфері.
Чи допомагаєте ви з сестрами одна одній, ділитеся досвідом? Можливо, присутній і дух конкуренції?
У нас зовсім нема такого, як конкуренція. Ми завжди один одного підтримуємо, намагаємося допомогти й підказати.
Моя сім’я – моя мотивація та сила.
Був момент, коли я була в одній країні, сестри – в іншій, тато взагалі в Канаді, і тоді було дуже важко без рідних.
А як щодо особистого життя, чи вистачає на це часу?
Дуже важко поєднувати. У мене були певний час відносини, коли був період ковіду, адже тоді було багато вільного часу. Але після того, як я знову почала їздити на різні контракти й фестивалі, зрозуміла, що це просто неможливо, тому що не можу поки що зі свого графіка виділяти час на людину. Ані фізично, ані морально мене на це не вистачає. Тому зараз я для себе визначила, що буду займатися саморозвитком, навчанням. У мене дуже багато цілей і мрій. Я переконана, що всьому свій час – ще все буде.
Як ви оцінюєте себе сьогодні? Чи може еквілібр Валерії Давиденко претендувати на титул “кращого у світі”?
Я дуже самокритична – мені завжди здається, що я можу більше, тому мені дуже важко сказати, чи я найкраща еквілібристка, але я дуже цього хочу й роблю все можливе, зокрема щодня тренуюся. Але можу сказати, що світ дуже великий і я побувала на багатьох фестивалях, зокрема в Китаї – і до звання найкращої еквілібристки мені ще потрібно рости. Можливо, у європейських країнах я і є однією з найкращих еквілібристок, але точно не в усьому світі.
Читайте також інтервʼю про секрети стрімкого успіху Вікторії Дзюби – циркової артистки, яка виступає в жанрі еквілібр-каучук.
Валеріє, як ви бачите своє майбутнє у світі еквілібристики? Чи є у вас мрії або цілі на майбутнє, можливо, новий рекорд?
Поки що з рекордами я хочу трошки зупинитися. Можливо, буде ще таке спонтанне рішення. Я тільки за.
Нині у пріоритеті – циркова карʼєра, саморозвиток, освіта.
Я дуже мрію у майбутньому відкрити свою циркову школу саме десь у Європі – тут до дітей занадто бережно ставляться, наприклад, їх не можна сильно тягнути. Рівень еквілібру в Європі дуже низький. На мою думку, українська циркова школа – найсильніша, тож ми можемо ділитися своїм досвідом зі світом.
Також буду пробувати себе у вокалі. Можливо, вийде цікаво, бо еквілібр з вокалом – щось новеньке.
Підписуйтесь на Circus Life в Instagram та Tik-Tok!
