Вікторія Дзюба – циркова артистка, яка виступає в жанрі еквілібр-каучук. В 20 років вона стала срібною призеркою фестивалю в Монте-Карло, в 21 вона одна з найуспішніших українок з підписаними контрактами в топових цирках світу.
Вікторія відверто говорить, що відчуває свій успіх, для якого вона наполегливо і довго працювала. Вона завжди прагнула унікальності у всьому – від складної трюкової частини до епатажних ню-образів на манежі. Про ці та інші секрети стрімкого успіху Вікторії Дзюби читайте в її інтерв’ю для Circus Life.
Коли ми ставимо питання героям наших розмов – режисерам, директорам цирку, вашим колегам про топових українських артистів, усі обов’язково згадують Вікторію Дзюбу – володарку “Срібного Клоуна” Міжнародного фестивалю в Монте-Карло. А як би ви сказали, хто така сьогодні Вікторія Дзюба?
Сьогодні я циркова артистка, відома вже у всьому світі. Нещодавно я прилетіла з Китаю, де сказали, що наразі я найкраща у своєму жанрі – каучук-еквілібр.
Так, сьогодні я – срібна призерка фестивалю в Монте-Карло, срібна призерка фестивалю у Китай. Я була на молодіжній версії фестивалю і на дорослій, отримала запрошення від Стефанії – принцеси Монако.
І ще одна визначна подія – я стала амбасадором Міжнародного фестивалю Монте-Карло в Китаї. Це найбільше моє досягнення – визнання і на Сході, і на Заході. На такому рівні представляти Україну, свою роботу, свою школу – це дуже складно і дуже важливо.
Знаєте, цей фестиваль зазвичай відбувається для артиста наприкінці кар’єри. Відомі артисти Олексій Григоров та Марина Главатських, наприклад, до нього йшли понад 15 років. І лише тоді забрали своє срібло.
Для європейських артистів дещо легше потрапити на фестиваль, бо їх зазвичай часто бачать організатори. Для українських – все набагато складніше.
Пані Вікторіє, говорячи про саме ваш жанр – еквілібр-каучук і про ваші виступи як мистецтво, що ви намагаєтеся глядачу донести, окрім цієї неймовірної краси тіла?
Мій жанр дуже складний тим, що тіло працює лімітований період часу. І деякі трюки через три-чотири роки вже буде неможливо повторити, якщо вони дуже складні. Для мене було важливо, щоб в Монте-Карло, я зробила свою роботу максимально, виклалися на повну, показала світу, що такі надзвичайні трюки взагалі можна зробити.
Насправді еквілібр-каучук – це, можна сказати, ноу-хау для декого. Не всі школи світу готують цей жанр – тільки монголи, українці, росіяни і китайці. Але зараз українська школа почала шалено прогресувати, зокрема тренерка Наталія Позднякова потужно розвинула жанр. Коли в Європі побачили моє відео, мене запросили показати цю унікальну постановку.
Номер я поставила п’ять років тому. Планувала показати нову стилістику, дещо надихнулася празькою школою, фестивалем, який проходить в цирку “Фенікс”. В них стиль більше контемпорарі, модерн. У своєму номері я хотіла зробити крок в тому напрямку, але все ще залишитися у нашому традиційному баченні постановки.
Спершу працювала на невеликій висоті. Я радилася з такими цирковими метрами як Людмила Шевченко. Вона була директором Національного цирку України багато років. Дуже мені дуже допомогла, підказувала, як зробити краще. Ми спілкувалися з Наталією та Юрієм Поздняковими, як зробити так, щоб робота виглядала цікавою, свіжою.
Про тенденції в царині циркового мистецтва, його перспективи та виклики читайте в нашому репортажі з XII Форуму аматорського циркового мистецтва.
І до фестивалю я вже підняла висоту до 3,60 метрів. Для європейського цирку це справді високо. Я працюю на одній тростині, на висоті, з моїми трюками це ще й небезпечно.
Але мені й тут не вистачило новаторства. Я помітила, що в Європі є традиція виступати в яскравих костюмах, з купою страз та каміння.
І я сказала: “Добре, якщо всі будуть у стразах, тоді я вийду голою”.
Ми дуже довго підбирали колір тканини, аби на манежі це виглядало як голе тіло. Це викликало справжнє захоплення у глядачів, вони повірили, що я вийшла голою.
Але найголовніше, звичайно, в цирку, це трюк. Я вибудовувала складний номер, гадаю, зараз аналогів йому у світі немає, і навряд найближчим часом його хтось повторить, тому що це дуже складно і небезпечно.
Зараз ми говоримо про вас, як про артистку світового рівня, а з чого починалася ваша кар’єра?
Я прийшла на тренування досить пізно, мені було вже 9,5 років. Починала у аматорській цирковій студії під керівництвом тренерів Людмили та Юрія Соболєвих, вони були чудовими, але саме в той час почалася гонка за медалями і нагородами на дитячих фестивалях. Для батьків артистів це був великий двигун і вони, як на мене, почали це сприймати не дуже здорово.
Це не було дуже погано, але саме тоді був початок моєї кар’єри і ця швидкість, можливо, не дуже гарно вплинула на мене. Адже ти мав принести медальку тренеру, і тоді був молодець. Діти по 7 – 8 років, тобто молодші за мене, вже брали участь в різноманітних конкурсах, і я автоматично одразу опинилася в цій гонці.
Пізніше я змінила циркову студію, потрапила до Олега Курінського, циркова студія “Але-ап”. З ним ми почали будувати мій перший цирковий номер. Я вже була на достатньо гарному рівні і мала велике бажання працювати.
Я завжди стояла довго на руках і одразу зрозуміла, що хочу працювати еквілібр. Але треба було дуже багато тренуватися, вже тоді мала невеликі травми. Але Олег Курінський був спортивним тренером, він навчив мене правильно готувати своє тіло.
Перший мій серйозний цирковий фестиваль – “Золотий каштан”, директорка Людмила Шевченко. Тоді це була їхня прем’єра і було дуже багато дітей. Ми з тренером тільки тиждень, як зробили номер, але мене запросили на фестиваль і я взяла золото.
Нещодавно в Китаї ми зустрілися з Петром Дубінським, який представляє компанію “Firebird Production” із США, і він сказав, що пам’ятає мене ще з того першого “Золотого каштану”.
Потім були фестивалі “Золотий трюк Кобзова”, “Зірки майбутнього” у цирку “Кобзов”. Там завжди присутні дуже цікаві люди, директори цирків, агенти, які бачать твій ріст. Після виступу на “Золотому трюкові Кобзова” я вперше отримала запрошення на два європейських фестивалі серйозного рівня. На одному з них я отримала золоту нагороду – спеціальний приз фестивалю в Монте-Карло, і спеціальний приз від Cirque du Soleil.
Зважаючи на ваш досвід, чи є якісь відмінності в роботі циркової індустрії в Україні і за кордоном?
Тут треба розуміти, що в Україні цирки – це державні установи. Хіба що я працювала в цирку “Кобзов”, він є приватним, але загалом система вся державна. У Європі це все ж таки інша – комерційна історія.
І з цього приводу в мене є дуже багато питань, як це можливо, якщо держава допомагає цирку, цирковому мистецтву існувати, то чому рівень циркових вистав в Україні не такий високий, як міг бути?
Коли потрапляєш в Європі навіть в маленький вар’яте в німецькому селі, то рівень може бути сильнішим, ніж в деяких великих цирках України. У постановці, підготовці, музичному оформленні. Вони хочуть принести щось краще для свого глядача, бо знають, що за це отримають гарний прибуток.
Також варто згадати ставлення. У нас до артистів неоднорідне ставлення, коли у світі артистів ледь не на руках носять і з фінансового боку це також помітно. Я працювала у Дніпровському цирку, у Кривому Розі, у Львові, і ставлення було чудове. Але якщо говорити про Київ, то це було дещо для мене дивно.
Україна це мій дім, хочеться сюди приїхати і попрацювати, але коли ти знову вдаєшся в спогади, то вони направду є різними. Але, звичайно, в Україні були чудові люди, які хотіли зробити циркове мистецтво і умови для артистів набагато кращими, з якими ми спілкувалися, будували плани. В Україні була максимальна база для того, щоб створити дуже сильне місце для нових циркових проєктів.
Пані Вікторіє, як гадаєте для циркового артиста вища освіта обов’язкова? Як би ви оцінили її рівень в Україні?
Я закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка Карого як режисер цирку. Закінчила Академію естрадного та циркового мистецтв як артистка цирку і зараз навчаюся на магістратурі за спеціальністю “Сценічне мистецтво”. В лютому в мене захист диплома, до речі, тема “Біомеханіка цирку”.
Я вважаю, що навчання для всіх дуже важливе, це розвиток, розширення кругозору, нові перспективи в майбутньому.
Що я можу сказати про академію? Ми пережили дуже багато. Коли я вступала, ще не було дистанційного навчання, на першому курсі я не пропустила жодної пари. Я була просто студентом року – ходила в ЦСК, в академію, була старостою, жодної четвірки не мала. Згодом з початком вимушеного онлайну все дещо трансформувалось.
Як живе Академія естрадного та циркового мистецтв сьогодні читайте в нашому інтерв’ю з проректоркою Ганною Овчаренко.
Знаєте, зараз ректор Олександр Вікторович Яковлєв наскільки тримає всю систему, бореться з тим, аби навчальні процеси не деградували, що це заслуговує на повагу. Вся його команда намагається тримати стрій і зберігати якість навчання, попри нелегкі умови. Це дуже приємно, ми приєднуємося на пари, виконуємо всі завдання, для мене це справді рівень.
Щодо вашого яскравого інстаграму і роботи над своїм іміджем. Чи маєте, ви окрему людину, яка просуває ваші соцмережі чи ви займаєтеся цим самостійно, адже все виглядає дуже професійно?
Дякую, але в мене немає ніякої людини, яка займається інстаграмом. Колись, давно, я дуже мріяла про популярну сторінку. Я почала вести її сама, маю трошки смаку і власного бачення.
До того ж в карантин мала час розібратися і зрозуміти алгоритми. Я публікувала пости щодня, і в мене набралося понад 10 тисяч підписників за два чи три місяці. І потім я вже почала слідкувати за якістю контенту. Я співпрацювала з відомими фотографами в Києві, мала комерційні пропозиції і це стало вже моїм серйозним хобі.
Також я підігріла аудиторію темою еротики і отримала дуже великий фідбек. Мала гарний приріст підписників, бо публікувала трошки цирку і трошки еротики. Насправді фотографії в стилі ню – це просто величезний тренд, і чому маючи шикарне тіло не скористатися цим мистецтвом?
Продовжимо запитаннями від наших підписників. Вони питають, як Вікторія Дзюба відпочиває після такої напруженої роботи, відновлюється, і як вдається балансувати напружені тренування і фізичне та емоційне розвантаження?
Це дуже складне питання, тому що останній раз я відпочивала під час паузи після фестивалю в Монте-Карло, який був майже рік тому. В мене дуже складний графік. Наприклад, в Китаї сталася дуже неприємна історія, коли я отримала травму одразу двох рук. Я була на знеболювальних, і це було справді складно.
Взагалі я дуже рекомендую артистам, які працюють зі своїм тілом, більше відпочивати. Коли в мене є хоч мінімальна можливість, ми з хлопцем любимо кудись поїхати на вихідні, розважитись, подивитися на інші шоу. Зараз я мрію на тиждень поїхати на море.
Запитання від студентів академії. Скільки годин на день тренується Вікторія Дзюба?
Зараз я працюю завжди, тому залишаюся в гарній формі, але перед фестивалем навантажень стає більше – до Монте-Карло в мене був дуже складний графік.
Коли я навчалася в академії, займалася 5 – 6 годин щодня і лише в неділю був вихідний.
Я готувалась до фестивалю, зранку мала шоу у цирку. В обідній час дивилася, які в мене були помилки на першому шоу. Я робила репетицію, після цього було вихідне дінер-шоу з дещо іншим номером і знову багато тренувань. Я стояла на руках понад п’ять годин. Зараз годину чи дві, напевно, стою. Також я люблю спробувати інші трюки, щось вигадувати.
Наступне запитання від підписників, яке стосується початку повномасштабного вторгнення. Чи допомагає і як допомагає Вікторія Дзюба сьогодні ЗСУ? І як ви гадаєте, рішення багатьох інститутів спортивних, міжнародних про відсторонення російських артистів від участі в змаганнях, чи воно є правильним? Як ви ставитеся до такої конкуренції з учасниками держави-агресорки?
Це дуже складне питання. З приводу донатів, я як людина мистецтва не дуже вважаю правильним афішування такої інформації. Взагалі нічого не публікую з приводу конфліктів будь-яких. Вважаю, якщо я представляю мистецтво, то на моїй сторінці має бути лише мистецтво.
З приводу участі артистів, спортсменів на міжнародній арені, я думаю, що висловлювати якусь свою думку, що вони не мають права, це буде неправильно. В першу чергу, ми всі артисти.
В Китаї було, здається, три номери від Росії. Ви розумієте, всі члени журі, навіть якщо вони не підтримують політику цієї держави, все одно будуть оцінювати учасника змагань. І все ж відкрито від Росії, здається, на фестивалях ніхто не бере участі, всі під іншими прапорами.
І фінальне запитання, яке, напевно, цікавить усіх. Коли і де можна буде побачити Вікторію Дзюбу в Україні чи на міжнародній арені?
Наразі в мене є підписані контракти в Європі до кінця цього і наступного року. Я не можу сказати, що в мене є запрошення з України. Але можна зайти в мій інстаграм, я завжди анонсую, де і коли буду працювати.
Підписуйтесь на інстаграм Вікторії Дзюби, щоб не пропустити: www.instagram.com/v.v.dziuba.
Пані Вікторіє, дякуємо вам за цю цікаву та відверту розмову. Дякуємо, що поділилися власним досвідом, адже ви своїм прикладом довели, що немає нічого неможливого, а це важливо для артистів, які лише шукають себе!
*Усі використані медіа були надані з особистого архіву Вікторії Дзюби.
Підписуйтесь на нас в Instagram: www.instagram.com/circuslife.com.ua.
