Що чекає на український цирк: дискусії XII Форуму аматорського циркового мистецтва
17 листопада Національний цирк України 12-й раз приймав у себе Форум аматорського циркового мистецтва, на який щороку з’їжджаються представники студій з усіх регіонів. І цей раз не став винятком — незважаючи на війну і складну ситуацію в країні, у столиці зібрались колективи з майже кожної області.
Smutok Bohdana24 Листопада, 2023
За словами Олександра Бабінського, начальника структурного підрозділу ДП “Національний цирк України”, до повномасштабного вторгнення по всій країні нараховували понад 350 аматорських колективів. Підрахувати їхню кількість зараз складно, але на форум до Києва все одно прибули тренери і вихованці 64 студій. Для них провели майстер-класи з акробатики, повітряної гімнастики, постановки циркового номеру, циркової хореографії, пластичного руху та еквілібристики.
Та навчання і демонстрація навичок — не єдині речі, заради яких приїхали учасники форуму. Під час заходу також пройшов круглий стіл, де команда Національного цирку обговорила актуальні проблеми сфери і дала поради керівникам студій.
Ми відвідали цей захід та коротко зібрали основне, про що розповідали присутні.
Повітряна гімнастика захопила індустрію
Одним із головних питань, які обговорювали за круглим столом, стала палітра циркових жанрів, а точніше — надмірне зосередження колективів на повітряній гімнастиці.
“Зараз дуже актуальною є повітряна гімнастика, багато дітей хочуть цим займатися. В середньому за останні роки фестивального руху, напевно, не те що 50%, а 70% номерів — це саме повітряні жанри. За вчорашній день фестивалю ми побачили, здається, два номери жонглювання хула-хупами і один груповий номер жонглювання. Але було настільки мало жанрової палітри, що хотілось би побажати підтримувати і розвивати інші напрямки”, — висловилась Вероніка Гумарова, головна режисерка державного підприємства “Національний цирк України”.
Також ситуацію прокоментував Олег Поспєлов, професійний повітряний гімнаст та керівник студії Duo Pospelov Creative Studio.
“Повітряна гімнастика зараз дещо виокремлюється із циркового мистецтва, є окремі напрямки, створюються якісь федерації, проводяться окремі фестивалі. І пояснення цьому є, оскільки такий жанр дає багато можливостей і для трюкової частини, і для фантазії режисерів. Тому вона така популярна і затребувана і серед дітей, і батьків, які хочуть саме полотна, саме кільця. Педагоги, студії просто рухаються за цим напрямком”, — розповів Поспєлов про тенденції в діяльності аматорських студій.
Читайте наше інтерв’ю з єдиною в Хорватії повітряною гімнасткою українського походження Уляною Назаренко.
За словами артиста, за останні десятиліття помітно виріс і рівень гімнастів.
“Я закінчував академію 20 років тому. Сьогодні я порівнюю той рівень, який бачу на фестивалях і конкурсах, який показують діти 10-15 років. І я скажу, що він значно перевищує рівень випускників, яких я пам’ятаю і які випускались з циркової академії 15-20 років тому”, — каже гімнаст.
Визнаючи вміння українських артистів, Вероніка Гумарова все ж зазначила, що Національний цирк шукає професіоналів, які володіють різними жанрами та різносторонньо розвинуті.
Акторська майстерність та пластика — мастхев для артиста
Другою піднятою за круглим столом темою стала акторська майстерність і пластичність, які є надзвичайно важливими для циркового мистецтва.
“Номери, які представляють артисти, це фестивальні варіанти, що вміщують всі їхні вміння. Але коли йдеться про конкретну програму і її тематику, то, звісно, номер видозмінюється. І тут всі режисери стикаються з такою проблемою, як акторська майстерність. Немає гнучкості, немає пластичності. Дуже важко входить молодий артист в інший образ. Хочеться, щоб на це більше звертали увагу, оскільки саме з молодшого віку потрібно вчити дитину бути гнучкою”, — сказала Надія Шкляр, режисерка-постановниця в Національному цирку.
До розмови про пластичність доєднався і головний хореограф Національного цирку Олександр Майбенко та закликав керівників студій виховувати в дітях музичність.
“Рух повинен бути естетично гарним, навіть трюкова форма повинна бути дотягнута по лініях. Хореографія це все виховує. Тому слід займатися балетом, класичним танцем. Треба трішки, щоб тіло було готове до роботи. Хореографія також дає музичність, що є найважливішою складовою трюка, щоб він був музично правильно побудований. Розвивайте музичність, розвивайте пластичність і емоційність”, — закликав Майбенко.
А представник дирекції пересувних циркових колективів України Микола Савенко дав пораду, як покращити гнучкість артистів.
“У кожному місті, навіть містечку, є театральні студії, театри. Там є актори, режисери, танцюристи або хореографи, хореографічні гуртки. Я не кажу, що треба підлаштовувати під них. Можливо просто треба “напроситися” до них на заняття, просто побесідувати. За моїм досвідом, небагато людей стають в позу “дайте грошей”. Зазвичай ідуть назустріч”, — сказав Савенко.
Світ хоче бачити українську ідентичність
Неодноразово учасники форуму наголошували на ще одному важливому аспекті — українській ідентичності артистів. На думку присутніх, за кордоном важливо не копіювати, а демонструвати власні оригінальні риси.
На цю тему висловилась Вікторія Мєрєнкова, директорка фестивалю “Дивоцирк”.
“Три місяці тому ми почали писати грантову програму для промоції української культури за кордоном. Як організатори, ми беремо концертну програму, де повинні бути залучені усі напрямки, які представлять усі школи України. 120 номерів були на “Дивоцирку” цього року. І тільки два номери були з українською музикою і відповідним костюмом. Ми з вами все-таки з України. І коли ми виступаємо, то хочеться, щоб глядач це бачив, відчував і за нашою музикою, і за нашими обличчями, і за нашими костюмами. Що ми не хтось десь невідомо звідки. А ми з України”, — наголосила Вікторія Мєрєнкова.
Про роботу Національного цирку в умовах повномасштабної війни читайте в нашій розмові з директором Владиславом Корнієнком.
Важливість національної культури підтверджує і директор Національного цирку Владислав Корнієнко.
“На Заході, у світовому мистецькому просторі хочуть побачити не те, як ми калькуємо якусь арабську або китайську стилістику. Її вони із задоволенням подивляться в оригіналі. А от коли вони почують “Україна”, вони захочуть подивитись, чим Україна відрізняється від інших світових форматів. Звичайно, не треба впадати в шароварщину, якусь примітивну форму. Але слід ставитись дуже відповідально до підбору музичного матеріалу, костюмної складової”, — підкреслив керівник цирку.
На жаль, вмістити в текст всю розмову присутніх за круглим столом не вдасться. Однак для підсумку згадаємо слова Миколи Савенка, звернені до керівників аматорських циркових колективів: “Ми разом робимо велику справу. Ми не даємо вмерти великому мистецтву”.
