З початком повномасштабного вторгнення українські артисти були змушені виїжджати за кордон, аби вберегти себе та свої сім’ї. Без знання мови в чужій країні, без власного реквізиту, починаючи з самого нуля спортсмени продовжують тренуватися і вражати закордонного глядача.
Уляна Назаренко – 14-річна повітряна гімнастка з Києва, яка стала справжнім відкриттям для Хорватії. Артистка буквально привезла в країну новий жанр і почала його відкривати для хорватів.
Про переїзд, що поділив життя на до та після; про тренування й виступи в країні, яка досі не бачила повітряних гімнастів та плани на нові рекорди читайте в нашому інтерв’ю з Уляною Назаренко.
Уляна, розкажіть, будь ласка, як розпочався ваш шлях в повітряній гімнастиці?
Все почалося з Дитячої хореографічної школи №1 міста Києва, в яку мене привела бабуся. Вона балерина, 21 рік танцювала в Національній опері України, і саме в цій школі наприкінці своєї танцювальної кар’єри бабуся працювала педагогом-хореографом. Цю школу колись закінчила і моя мама.
Близько 3 років я займалася балетом, школа була далеко від дому, і тому, додаткові заняття, для розвитку фізичних здібностей (гнучкість, розтяжка тощо) батьки вирішили пошукати ближче, так я потрапила до циркової студії “Арена “.
Повітряна гімнастика одразу мене захопила і через деякий час, я зрозуміла, що це саме те, чим хотіла б займатися. У цирковій студії було багато жанрів, повітряна гімнастика була лише одним із багатьох, а мені хотілося займатися тільки цим. Тому ми знайшли альтернативу, і невдовзі я почала тренуватися в студії повітряної гімнастики Duo Gregori.
За три місяці мені поставили чудовий номер, з яким я працювала протягом двох років. Разом з тренером ми об’їздили дуже-дуже багато фестивалів, мені це надзвичайно подобалось. Хоч я і мала шалений графік – зі школи на тренування, з тренування додому.
Напевно, мій улюблений виступ був в Запоріжжі, в Запорізькому цирку, тому що ніколи до цього не виступала в цирку, і тут з’явилася така крута можливість.
Але згодом почалася повномасштабна війна, і ми були вимушені виїхати за кордон. Було вирішено з мамою та бабусею переїжджати до Хорватії.
Читайте про досвід та секрети побудови успішної кар’єри ексартистки цирку Інесси Львової в нашому ексклюзивному інтерв’ю.
Я навчаюся в школі – поєдную офлайн навчання в хорватській школі і онлайн в моїй українській. Зараз більше зосереджена на навчанні в хорватській, тому що це очно. І вже наступного року треба вступати до середньої школи, якщо ми тут залишимось.
Насправді це дуже-дуже важко. Я не встигаю абсолютно нічого. Дуже важко поєднувати дві школи, тренування, ще й додаткові заняття, але мені доводиться з цим справлятися.
Ви знаєте хорватську мову? Чому саме Хорватію ви обрали для переїзду?
В хорвайській школі мені тому й важко, що я погано знаю мову. До переїзду я її зовсім не знала, нею володіли тільки моя мама та бабуся.
Наприкінці 90-х років мою бабусю запросили на роботу тренером-хореографом художньої гімнастики до Хорватії. І так вийшло, що бабуся затрималася в Хорватії на довгих 25 років, заснувавши тут балетну школу початкових класів, за що була нагороджена званням “Людина року” і срібною нагородою за особливий внесок у розвиток культури та мистецтва Хорватії. Вийшовши на пенсію, бабуся повернулася до України.
Коли бабусі було вже час йти на пенсію, вона вирішила повертатися в Україну. До речі, моя мама, яка все дитинство займалася балетом, не захотіла продовжувати бабусин творчий шлях і стала адвокатом.
Розкажіть, будь ласка, як ви сприйняли переїзд, як шукали студію для тренувань в чужій країні. З чого все починали у Хорватії?
В Хорватії фактично мені довелось все робити з нуля – напрацьовувати собі ім’я, заново шукати студію. До переїзду я не думала, що тут зовсім немає повітряної гімнастики. Хорвати навіть не мають розуміння, що це таке.
Ми обрали саме Хорватію, тому що тут нас чекали друзі бабусі та мами. Не забирали повітряний реквізит, тому що не було сенсу. Виїжджали маленькою машиною, не могли нічого взяти, лише одну валізу.
Одразу ж після переїзду почали шукати зал, де можна тренуватися. Дуже довго шукали. Спочатку я пів року займалася тільки хореографією, розтяжкою, стрейчингом. Згодом вже мама привезла моє повітряне кільце. На щастя, ми знайшли місце, де можна його повісити. І відтоді я почала відновлювати форму.
Коли ви тренуєтесь і вас бачать хорватські колеги, як вони ставляться?
Це для них справжня новинка – побачити повітряну гімнастку. Зі мною переважно займаються діти. І для них це реально “вау”.
Я декілька разів виступала тут, в місцевому центрі культури. Для глядача це був справжній фурор. До мене у Хорватії повітряною гімнастикою ніхто не займався.
Я навіть не знаю, чим це пояснити. Знаєте, хорвати дуже-дуже спокійні. Для них спорт це справжнє диво. Мені здається, що 50% місцевих жителів взагалі ніколи не займалися спортом. Спорт для них це “вау”, якась шок-подія.
А в Хорватії взагалі є цирк? Циркова індустрія, фестивалі розвиваються?
Я живу біля Загребу, в маленькому місті Чаковцю. Цирку в країні взагалі немає. Приїжджав минулого року німецький цирк-шапіто. Мені здається, що вся Хорватія приїхала у Загреб, щоб подивитися на це.
Тут дуже розвинена спортивна гімнастика, але фестивалів для повітряних гімнастів немає, як ви розумієте. Я знаю, що можна взяти участь в шоу “Хорватія має таланти”. Можливо, через пів року і я відправлю туди заявку, ще думаю над цим.
Ви зараз навчаєтеся у 8 класі. Як ви бачите своє майбутнє, плануєте перетворити повітряну гімнастику на свою професію?
Коли я закінчу 8 клас в Хорватії, мені треба буде обирати куди вступати далі, якщо ми залишимося тут. Чесно кажучи, я ще не знаю, що обрати. Можливо, я продовжу навчання в українській школі і згодом буду вступати в Київську академію естрадного та циркового мистецтв. Однак це лише поки роздуми і плани.
Про навчання в Київські академії естрадного та циркового мистецтв читайте в нашому інтерв’ю з проректоркою Ганною Овчаренко.
Реалізовуватись як артистка, напевно, я б хотіла в Україні. Дуже хочу повернутися додому, дуже сумую. Хотіла б спочатку поєднувати академію і виступи в Національному цирку, а потім, можливо, і виступи за кордоном. Однак це лише такі мрії на майбутнє.
Ми точно впевнені, що у вас все вдасться. Переконані, що в майбутньому ви ще не раз станете першою!
*Усі медіа були зроблені фотографом Zlatko Vrzan.
Запрошуємо підписатися на наш Instagram: https://www.instagram.com/circuslife.com.ua/.
