
Знайти час в щільному графіку пана Владислава було не простим завданням. Заслужений діяч мистецтв України, доктор культурології, професор, генеральний директор Національного цирку з 2019 року Владислав Корнієнко, здається, знає про цирк все та трішечки більше. Ми не шукали сенсацій, але мали ґрунтовну розмову, основними тезами якої ділимося з вами.
Про ідею створити окреме медіа присвячене циркові
Коли ви хочете у публічному просторі говорити про цирк, писати – це моя мрія. Все моє життя – circus life. Я вважаю, що ідея дуже важлива для просування цирку як одного з видів мистецтва. Адже це живе мистецтво.
Все моє життя – circus life
Перформативне мистецтво: театральне, хореографічне, музичне та циркове. Інших мистецтв перформативних, живих немає. Всі інші мистецтва або гранично перехідні, або просто мертві. Фото, відео, кінематограф, музеї – це фіксація явища. А от цирк, театр – кожен день приходиш, і кожен раз може бути іншим.
Український цирк має дуже давню історію. Знаєте, що навіть так званий “русский цирк”, якщо читати джерела, починається в місті Києві в Соборі Святої Софії, там на фресках були намальовані циркові артисти. І це реально циркові артисти. Уявіть собі, в 11 столітті стоїть акробат у шортах, він на плечі тримає палку – “перш” називається, а другий артист догори ногами стоїть.
Коли редакція була на одному з грудневих виступів, ви сказали, що вистави у 2022 році, попри війну, відвідало 20 000 глядачів. Тоді ми замислилися: “А який заклад культури чи мистецтва відвідали стільки людей протягом року?”. Навряд хтось може похизуватися подібним числом.
Національний цирк України – це флагман, центр розвитку циркових ініціатив, водночас і центр циркового процесу. Київський цирк – сьогодні це хаб, тут акумулюються ініціативи всіх професійних, освітянських, аматорських, народних колективів.
Історична популярність циркового мистецтва на підсвідомому рівні в українців дорівнює популярності футболу у Бразилії
Це явище, яке має витоки, джерела, історію, моду, популярність. Історична популярність циркового мистецтва в українців на підсвідомому рівні дорівнює популярності футболу у Бразилії.
Сьогодні, на жаль, взагалі немає систематизації, хто був частиною цирку в Україні, хто і що після себе залишив.
До речі, на місці кінотеатру “Україна”, який вже закрили, був кінний палац, він же називався “Цирк Крутікова”. Того Крутікова Петра Сильвестровича, якому аплодувала Королева Англії, йому аплодувала Європа. Це був один із найкращих кінних цирків в Європі.
Куди він зник? Як він зник? Біг від радянської влади, і безславні НКВДшники підірвали цей цирк, коли ще в перший рік війни німецькі війська зайшли на територію Києва.

Ніде у світі ви не знайдете такої кількості споруд циркових, камʼяних. Донедавна їх в Україні було 11, враховуючи Ялту, Сімферополь, Севастополь.
Споруді Національного цирку позаздрять усі. Я по світу їжджу, працюю на фестивалях, комунікую з різними людьми. Справді заздрять, кажуть: “Отаку б будівлю нам в Парижі”. Архітектори настільки проникливо вибудовували не лише ландшафт і зробили зовнішню картинку, але й наповнення всередині. Тут є простір для тварин, простір для артистичного персоналу, технічного персоналу, для виробничих служб, цехів.
Згаданий мною цирк Крутікова на початку минулого століття взагалі був першим цирком з опаленням, перший цирк з туалетом, перший цирк з ложами. Там навіть конюшні були.
Циркове мистецтво зародилося у Києві, як феномен з погляду Польщі, Східної Європи, східної цивілізації. Київ на тому етапі – це центр європейського розвитку. В 3 – 5 разів більше, ніж був тоді Париж, і в 10 разів більше, ніж Лондон.
Стабільність циркового мистецтва живе поруч з нестабільністю суспільства
Цирк – це невіддільна цивілізаційна складова. Цирк – це наявність всієї палітри жанрів. І тварини, і клоунада, і партерні, і повітряні, і балет, і оркестр і все.
Один тільки оркестр. 19 людей тут живуть, працюють і продукують музику. Стабільність циркового мистецтва живе поруч з нестабільністю суспільства. Це теж показник.

Цирк як мистецтво був в українському форматі, і не з неба впав. Все ж мистецтво цирку тяглося до високого мистецтва. Коні манежу, краса тіла, трюк. Звичайно, посмішка, гумор – це вже специфіка народу.
Тому цирк, який живе поруч з суспільством і розвивається, він допомагає і живиться цим всім. Але шкода, що ми з вами дожили до часу, коли доведеться реанімувати, відбудовувати цю назву, цей матеріал про циркове життя.
Цирк підчас війни. Боротьба за традиції
Донедавна кіно і циркове мистецтво були наймасовіші. Раніше, на жаль, цирк був вдалим інструментом для пропаганди. Він працював з аудиторією дітей, пенсіонерами.
Тепер, з одного боку, цирк перестали використовувати для просування вигідних наративів, адже з’явилось телебачення і перебрало на себе цю функцію. Але з іншого – це стало причиною відвернення влади від цирку, від його популяризації та просування. Звичайно, з появою інтернету, цирк і циркове мистецтво перетворюється.
Київський цирк залишається цирком класичного зв’язку, цирком у якому це все є. І сказати завдяки чому? Ми живемо всупереч усім принципам, нормам, зовнішнім факторам. Ми живемо всупереч.
Під час повномасштабної війни в історії цирку був найдовший сезон за кількістю днів. Звичайний сезон продовжується до 10 місяців. А буває і менше, коли цирк відправляється на гастролі. Під час повномасштабної війни Київський цирк відпрацював 11,5 місяців.
Уявіть, катаклізми, важке життя, а цирк працює щотижня субота – неділя по 2 – 4 вистави, а інколи й п’ятниця. Ми не пропустили жодної вистави. Ми почали шукати форми, якими зайти до глядача, що лишився з нами.
Чесно кажучи, я почав спочатку думати, що мені з цим господарством робити. Тварини – ми їх не випустили, не віддали, не вивезли.

І я згадав свою закордонну практику, там були “репетиції на глядача”. Так ми робимо програму “Циркові тварини, репетиція на глядача”. Всі охочі можуть прийти на репетицію.
Тепер я бачу, як хтось вже після нас став робити відкриті репетиції. Отже, не завдяки, а всупереч.
Про репертуар
Ми повністю змінили репертуарну політику. Зараз почали ставити багато нових постановок. Це дуже складно. Без грошей це неможливо. І шоу всі індивідуальні, всі постановочні, всі свої.
Потім оркестр. Початок війни, що з ними робити? Розпустити – ні. І виникла ідея. Музика і цирк. А яка музика популярна? У нас оркестр естрадно-сучасно-популярної музики, але він джазовий оркестр! Цирк – джаз.
Ми зробили “цирк – джаз”. В історії ще такого не було
В історії напрямку “цирк – джаз” не було. Але джаз є у будь-яких форматах у єднанні з мистецтвом, так народилася друга тема.
Це, до речі, був один з найпотужніших показів. Його дуже гаряче сприймали.
Всупереч важкому стану ми як репертуарний цирк шукаємо свої репризентативності, зрештою у нас же дві функції. Спочатку створити художньо довершений цирковий продукт, програму, виставу. Потім донести її до глядача.
Показати, коли є міграція населення, обмежена кількість потенційних глядачів, шанувальників, багато виїхало, війна, страх. Плюс міграційний заїзд населення. Деякі люди просто не привчені до циркового мистецтва.
Кияни божеволіють
Тепер, крім планових, ми додаємо шоу на Новий рік, на День закоханих, на Хелловін. Хелловін – нещодавно стала плановою виставою.
Адаптувати, здавалося б, чуже свято до циркової стилістики справа не з легких. Слухайте, кияни божеволіють. Продаж квитків на Хелловін кращий, ніж на планову виставу.
Ми вже включили у нашу річну програму фестиваль. Це це можливість обмінятися комунікаціями, поспілкуватися. Це і можливість рухатися. Хоча інтернет дозволяє сьогодні все, але живе мистецтво залишається живим мистецтвом.
Про центр тяжіння на Галицькій, 2
Фестиваль – унікальне явище, яке ми створили багато років тому. Це форум українських аматорських циркових колективів. Поки що це всеукраїнський форум. Це комунікація, зустріч, спілкування.

Тут є майстер-класи, покази свіжого, тут є вербальна комунікація. Є визначення тем щороку. Ми створили цей форум, але він передбачає постійну, щорічну інвентаризацію, моніторинг, чи є колективи, чи є ресурси.
Що таке аматорські циркові колективи? Це діти, які прийдуть завтра у наш простір. Це народний цирк. Це витоки. Як тільки ми відчуваємо, що там занепад починається, то все – рік, два, три – і занепад буде у нас.
Як навчають майбутніх артистів цирку в Київській муніципальній академій естрадного та циркового мистецтв, читайте тут.
Ми обрали фестиваль, який має історію. Це був запорізький фестиваль “Дивоцирк”, і вже 3 роки поспіль співпрацюємо з ним. Ми запрошуємо їх до Києва, фестиваль вже став таким столичним.
До нас ще стали проситися фестивалі для гала-концертів. Незабаром буде фестиваль закритого формату “TOP Fest”. Споконвіку жодного фестивалю світу не відбулося, де б український артист не посів, як максимум, призове місце. Як мінімум, просто брав участі у фестивалі.
Не існує жодного світового фестивалю, де б не було українських артистів
Не існує жодного фестивалю у світі, де немає українських артистів. І водночас явища “український цирк” не існує. Парадокс парадоксів.
Тому фестивальний рух, музейна справа, “Вікіпедія”, джерела комунікації – це дуже важливо. Адже спочатку треба контент створити, щоб зацікавити, показати систематику і зміст.
Ми є і залишаємося форпостом українського опору проти зросійщення у своїй ніші.
Далі буде
Минулого року нам довелося працювати в екстримальних умовах. На день Святого Миколая після ракетного обстрілу вимикають світло, і я кидаю меседж: “Люди, може ви підете?”, а глядач: “Ні, ми не підемо”. І я 30 – 40 хвилин тримав аудиторію, поки ми підключали генератор. То був справді історичний момент.
Без світла, після тривог, під загрозою обстрілів ракет ми маємо проводити програму. Це ж день Святого Миколая, коли діти чекають уваги до себе!

Під час війни, під обстрілами, під час блекаутів ми тримаємо світло
Цирк – мистецтво дивування. Під час війни, під обстрілами, під час блекаутів ми тримаємо світло. Ми виконуємо цю місію.
Вперше в історії існування Національного цирку ми змогли працювати на стаціонарі і водночас показувати своє шоу в іншому місці. Одесити можуть на власні очі побачити гостьову програму “Цирк в стилі Джаз”.
Ми також запровадили екскурсію будівлею цирку. Це наше ноу-хау. Ми теж у пошуку. Ця екскурсія має неймовірні ідеї, проєкти, думки.
Про те, як пройшла перша екскурсія ви можете почитати тут.
Ми благородно дивуємо. Ми живимо заради глядача. І далі буде!
Редакція дякує за відверту і натхненну розмову Владиславу Вікторовичу. Вона була першою для нас, але точно не останньою!
Підписуйтесь на нас в Instagram: instagram.com/circuslife.com.ua/






