З початком повномасштабного вторгнення, у 18 років, Анна прийняла запрошення працювати в одному з розважальних закладів країни, яку з міркувань безпеки далі ми називатимемо “Країна Х”. Але пропозиція обернулася для артистки погрозами, переслідуванням та шантажем. Сьогодні Анні двадцять, вона принципово не покинула Країну Х, ба більше, з нуля збудувала там власний цирковий бізнес.
Ми публікуємо це інтерв’ю зі згоди Анни і маємо на меті надалі дослідити питання “чорних агентів” на ринку та створити серію матеріалів, які допоможуть молодим артистам уникати проблемних контрактів.
Свій перший контракт з початку повномасштабного вторгнення ви назвали “катастрофічно жахливим”. Переважно всі артисти чують про круті можливості, контракти, подорожі, високі заробітки, але ваш кейс може стати наочним і допомогти багатьом молодим артистам не повторити таких помилок. Поділіться цією історією.
Мені було 18, другий курс КМАЕЦМ, 20 лютого я повернулася до Києва з контракту в Польщі. І десь свідомо чи несвідомо розуміла, що війна скоро буде, але не могла повірити в це до кінця. По телебаченню пояснювали, як збирати тривожні валізки, ситуація в країні напружувалася. Я не хотіла лишатися в Україні, бо розуміла, що психологічно не переживу війну. Років з 14 в мене неврологія, часто панічні атаки.
Мені зателефонувала знайома і розповіла, що має своє шоу в Країні Х, і для нього шукають трьох танцівниць. Я знала цю людину з тренувань, не надто близько, але вже 9 років.
Я погоджувалася на контракт з умовою, що він триватиме всього 6 місяців. Було добре, що протягом цього часу я буду в безпечному місці, допоможу фінансово сім’ї тощо.
Читайте в інтерв’ю про викладацькі підходи одного з колишніх тренерів Анни – керівника дитячо-юнацького цирку “Але-ап” Олега Курінського.
Все відбувалося дуже швидко. Не було чітко підписаного контракту. Я довіряла, бо знала цю дівчину, вся моя сім’я її знала. Ми понад місяць спілкувалися з приводу умов, контракту тощо. І квиток мені купили на 8 вечора 24 лютого.
Звісно, квиток прогорів. 5 днів я виїжджала з України, не спала цей час, просто сиділа з документами. Виїхала із сестрою та дівчиною брата до Польщі. З часом вони влаштувалися на роботу, знайшли житло. І я поїхала далі, в Країну Х.
Туди ж запросили ще одну мою подругу. На місці я вже зрозуміла, що виглядає все дещо не так, як показували на фото. Виявилося, що це був стриптиз клуб, назву не можу сказати з міркувань власної безпеки.
Програма складалася з двох частин. Перше шоу звичайне, друге еротичне, про друге ми дізналися лише згодом. Тікати було нікуди, ми не могли виїхати, у нас не було грошей, довелося починати роботу. Спершу ми працювали в звичайному шоу. Але згодом подрузі поставили ультиматум: або вона працює в другому шоу на пілоні, або одразу ж повертається до України, і квитки їй не купують.
В мене була дещо інша ситуація, я жила з босами в одних апартаментах. В мене забрали документи. Контролювали кожен крок, виїжджали за мною в будь-яке місце, привозили чи відвозили. Заробітна плата на місяць була 600 доларів. А що можна зробити за 600 доларів? Навіть не можна купити квиток додому.
Нам обіцяли зовсім інші умови – 1500 доларів, страхування, гарне житло, харчування тощо. По факту – не було з цього нічого.
Ви одразу зрозуміли, що вас дурять і буквально тримають в рабстві?
Ми одразу побачили, що місце не зовсім відповідає фото, однак прийняли це. Перший час ми не бачили друге шоу. Що щось не так стало зрозуміло десь через 2 – 4 тижні. Документи одразу в нас не забирали, поклали їх в сейф тільки згодом.
Першого місяця нам урізали зарплатню, мовляв, відмінусували кошти за квитки. В другому місяці зарплатня так і не змінилася. На всі питання боси просто закривали нам рота.
Третього місяця моїй подрузі сказали працювати на пілоні в другому шоу. Вона відмовлялася, на що їй відповіли: або працює де скажуть, або не повернеться до України, адже не має ні квитків, ні грошей, а в Україні війна. Тобто просто не дали вибору.
Вона була у відчаї, плакала, але нічого не могла зробити. І саме в той час почався повний треш. Нам заборонили робити все, виїжджати за межі роботи чи дому. Грошей катастрофічно не вистачає ні на що, їжу нам не давали. Тоді від безвиході я намагалася накласти на себе руки. Ми не могли заробити будь-яких додаткових коштів, брати інші івенти, нам це просто заборонили, шантажували. Адже якщо є гроші – можна втекти.
Я намагалася одного разу втекти, нічого не вийшло. Почала вигадувати кращий план. Боси – небезпечні та багаті люди. До того ж вони знищували нас постійно психологічно, ти ніби живеш в іншій реальності і вже не розумієш, що відбувається.
Виходить, у вас не було жодних офіційних паперів, на які можна було би спиратися?
Нам навіть не зробили документи. Оформили такий тип біженства, коли ти не можеш працювати, не маєш легальних документів, не можеш виїхати з країни, в тебе немає права ні на що. В мене не було ні українського паспорта, ні закордонного, жодних документів, тобто я повністю нелегалка. Мене могли або депортувати, або посадити до в’язниці. Я намагалася з’ясувати це в нашого боса, мені, як завжди, казали що все нормально, все чудово, документи роблять або просто затикали рота.
До того ж графік був дуже складним, я працювала по 5 – 6 номерів в день. Полотна, еквілібр, каучук, і все без страхування. Одного разу я надірвала м’яз. Не розуміла, що зі мною, мені потрібен був лікар. Боси відповідали матами, принижували, сказали, що не покажуть жодному лікареві і не будуть мені платити.
Тоді мені допомогли друзі моїх друзів, з якими я зв’язалася, оплатили лікаря. Лікар пояснив, що це надрив м’яза, якщо я його порву, потрібна буде операція. З цією довідкою приходжу до босів, повідомляю, що виступати не буду. На що отримую чергову порцію приниження, погроз, мовляв, хто мені дозволяв звертатися до лікаря. Через 3 дні мені довелося працювати.
Згодом отримую травму шиї, втрачаю свідомість прямо під час шоу. Боси знову відповідають, що все нормально. Починаються проблеми зі здоров’ям. Я не розумію їхньої природи, на стегнах та на спині з’являються синці. Звернутися до лікаря я не можу. Не розуміла, що буде далі, в мене вкрали гроші на роботі, намагалися зґвалтувати. Це було жахливо. Сім’ї нічого не розказувала.
Чому ви не звертались за допомогою до рідних?
По-перше, в сім’ї не було грошей і можливостей мені допомогти, тому я не просила про допомогу. По-друге, просто не могла сказати їм цього, адже вони самі сиділи в країні, де триває війна і вони чекали на допомогу. До того ж нас так “затюкали” психологічно. Перші 3 місяці там я майже не пам’ятаю, я просто не розуміла, що відбувається. Війна, інша країна, інші мови, шок. До того ж нам постійно щось обіцяли, обіцяли і ніколи не виконували.
Як би ви одразу радили діяти артистам, які опинилися в подібній ситуації?
Не чекати нічого, не вірити обіцянкам. Одразу тікати, навіть, якщо умови не дозволяють. Бо що довше ви працюєте з такими людьми, тим більше вони впливають на вашу свідомість і принижують психологічно. Доходить до того, що ти перестаєш розуміти хто ти, що відбувається з тобою тощо. І далі втекти буде уже набагато складніше.
Але на десятий місяць роботи тамви все ж змогли втекти з другої спроби, як це було?
Я знала графік своїх босів і мені вдалося знайти такий час, коли я змогла приїхати в квартиру, а їх не було. Збираю всі речі просто в сміттєві мішки. Телефоную знайомій, яка жила в Країні Х, прошу про допомогу. Я планувала це досить довго.
Перший час я жила разом з цією дівчиною (подругою моїх друзів). Забрали також дівчинку, яка працювала на пілоні. Для наших босів вона була дуже цінною артисткою, адже приносила багато грошей. Починають сипатись погрози. Мовляв, або ми працюємо, або нам купують квиток до України і ми сьогодні ж вилітаємо. Ми відповіли, нехай нам купують квитки. На них боси витратили 1500 доларів, але ми так і не полетіли.Дівчина, яка мене запрошувала на контракт, починає телефонувати моїй сім’ї. Їм я нічого не розповідала про свою ситуацію. Рідних просили вплинути на мене та мою подругу, щоб ми повернулися працювати, їм наговорили купу гидоти про нас. Мені довелося заблокувати рідню і виходити із ситуації самостійно. Боси писали і погрожували також моєму хлопцю, який був з Країни Х.
Спершу я жила в подруги, згодом зі своїм хлопцем. Але не мала грошей, не розуміла, що робити далі. За деякий час нам допомогли друзі, винайняли дешеву квартиру. За що я дуже вдячна. Було важко, я розуміла, що на вулиці небезпечно, мене можуть знайти колишні боси.
Згодом я почала давати майстер-класи, заробляти гроші. Подруга, з якою раніше працювала, намагалася відкрити свою справу, не пов’язану з попередньою роботою. Іноді ми працювали як артистки на інших майданчиках.
Вам не було страшно працювати в місті, де вас шукають?
Страшно, але я не могла звідси виїхати. Я мала працювати, щоб заробити собі на життя. Я вже мала якісь знайомства тут, шукала можливості попрацювати. Пересувалась на тишком-нишком на таксі. Нічого не постила в соцмережах, змінила номер телефону.
Згодом я отримала запрошення до іншого ресторану. Поставила умову – заробітна плата 2000 доларів. Працювала по 3 дні, мала один двохвилинний вихід на сцену. Це була гарна, легка робота.
Але у мене не було жодних документів. Перед тим як тікати, я забрала увесь повітряний реквізит роботодавців. Розуміла, що мені потрібне те, на що я можу виміняти свої документи. Насправді реквізит коштує доларів 200. Але це настільки егоїстичні люди, які не лишили б щось своє в мене. Я виставила умову, що в обмін на їхні реквізити, хочу отримати свої документи. Записувала всі їхні слова, скріншоти з погрозами. І так змусила їхнього адміністратора приїхати на нейтральну територію і віддати мої документи.
Але я почала працювати без легального дозволу на роботу. Колишні боси викликали на моє місце роботи спеціальну службу, яка займається виявленням нелегалів. З цим мені допомогли тодішні роботодавці, владнали ситуацію. Але переслідування на вулиці не закінчувалися. Коли ми звернулися до міграційної служби, нам з деякими умовами, але допомогли оформити біженство.
Ви продовжили працювати там, в Країні Х?
Я продовжувала працювати в тому ж ресторані, моя заробітна плата зросла до 5000 доларів. Почала відкладати гроші, щоб заснувати свою справу. Мені не подобався нічний стиль життя, я хотіла сім’ю, стабільність, бізнес. І через деякий час мені вдалося накопичити 15 000 доларів на відкриття студії.
Але знаєте, що найголовніше? Я досі бачу, що в те місце приїжджають нові дівчата з України. Не знаю, як їм там і в яких умовах вони працюють, але підозрюю, що в таких, як і ми. Потім я дізнавалася, що деякі просто не хочуть звідти їхати, адже їх влаштовують такі умови роботи.
Мені просто по-людськи стає дуже сумно, адже в Україні війна, українці тікають від важкої ситуації, але тут їх поміщають в настільки важкі умови – нелегальна робота, проституція, алкоголь, наркотики.
Але ви побудували свій бізнес в місті ті, де пережили так багато поганого. Чому ви не поїхали?
Гарне питання. Я планувала виїжджати. Мала виїжджати в Європу на контракт. Але не поїхала, бо мені подобається Країна Х, я бачу тут можливості. Я розуміла, що за деякий час ці погрози та переслідування закінчаться. До того ж багато людей уже знають мене тут, що я українка, як я працюю.
Зараз ви вже вибудували той алгоритм і критерії, яких варто дотримуватися, щоб не потрапити на такі жахливі умови артистові?
Якщо тобі пропонують навіть класний контракт, варто звертати увагу звідки ти отримуєш пропозицію. Є багато груп в соцмережах із чорним списком агентів та місць, де працювати не варто.
Навіть найкращий, на перший погляд, контракт має читати професійний адвокат. Всі пункти, які тобі не подобається, варто одразу ж викреслювати. Якщо є штраф за дрібниці, це червоний прапор одразу.
Роботодавці повинні зробити страхування, оплатити всі квитки, всі ковід-тести, перевірки тощо. Повинні оформити правильно всі ваші документи, аби ви працювали легально. Вам мають зробити рахунок, щоб гроші заходили легально. Треба питати у знайомих, чи були вони на такому контракті, чи чули щось про нього. І не вестися на контракти, які пропонують навіть знайомі люди. Все перевіряти і не довіряти нікому.
Ви дуже відчайдушна та смілива, адже в такому місці змогли відкрити свою справу. Зараз в Країні Х ви вже зосередилися над веденням бізнесу та викладацькою діяльністю, чи працюєте як артистка?
Іноді я приймаю запрошення на сольні виступи, якщо це класні умови і достойна оплата. Можу вийти і без оплати, якщо мені сподобається проєкт.
В пріоритеті зараз бізнес. Я завжди хотіла мати класний рівень життя, сім’ю, дітей. В студії я також викладаю, але нечасто. В мене вже є 5 тренерів, які працюють з учнями. Хоча перші 3 місяці з відкриття я працювала самостійно з 6 ранку до 9 вечора, до того ж займалась усією організацією.
Мені подобається в Країні Х. Я не хочу звідси їхати, чому я повинна виїжджати через когось? Вони намагалися мільйоном способів мене депортувати, але нічого не вийшло. В мене вже тут є сім’я, друзі, бізнес і я показала, що мене не зламати.
Читайте про власну циркову студію в США артистки з України Світлани Рогожиної в ексклюзивному інтерв’ю.
З яким віковим цензом учнів ви працюєте. І хто це – місцеві, емігранти, з Європи, із США?
Ми живемо в тропіках і місцеві люди досить ліниві, люблять багато відпочивати. Тут, наприклад, в листопаді 15 – 20 вихідних днів і 10 робочих, тут набагато більше вихідних, ніж звикли ми. До нас приходять емігранти з Європи, латиноамериканці, американці, канадці.
Загалом моєю ідеєю було зробити ком’юніті для місцевих емігрантів. Сюди йдуть не просто за майстер-класом, а за друзями, за спілкуванням. Ми періодично ходимо до кафе, проводимо івенти. Тут працюють тільки дівчата, хлопців немає. Переважно це дорослі люди, є небагато дітей та підлітків, але лише на приватних уроках.
Анно, наразі вам 20 років, протягом яких уже був артистичний досвід, викладацький, ви вже створили власний бізнес. Але що далі, як бачите майбутнє?
Років через 5 я б хотіла мати уже 5 студій. Дві – три буде в Країні Х, одна в Іспанії, і ще одна десь, можливо, в США. В Країні Х хочу зробити величезну студію з багатьма залами та можливостями.
Маю ще одну бізнес-ідею – продаж спідньої білизни в Країні Х, адже тут це страшенна проблема. Зараз ми також плануємо ретрит, це моя давня мрія. Хочу зробити його не в Країні Х, а з виїздом в іншу країну. Поки що робота над цим триває, і я вірю, що все заплановане збудеться.
Підписуйтесь на Circus Life в Instagram та Tik-Tok.
