DREAM MAKERS: від фестивалю в Білогородці до сцен Загреба та Опатії

Засновники фестивалю й автори проєкту «DREAM MAKERS» — Ольга та Олег Себесевичі— артисти цирку з 30-річним стажем, лауреати міжнародних циркових фестивалів, постійні члени журі фестивалів у Варшаві та Празі. Разом із Олегом вони керують спортивно-цирковою школою «Флік-Фляк» у Білогородській громаді.

З Ольгою та Олегом CircusLife вже розмовляв у 2024 році — тоді про те, як з'явилася школа «Флік-Фляк» і фестиваль у Білогородці (читайте інтерв'ю із засновниками Bilhorod Circus Fest). Цього разу ми зустрілися одразу після їхнього повернення з Хорватії, щоб розпитати, як це - зібрати шоу з дітей з різних міст України, хто допоміг довезти їх до Адріатики і чи є плани на наступний рік.

Пані Ольго, пане Олеже, радий знову вас бачити. Ви буквально кілька днів тому повернулися з Хорватії, і враження, наскільки я розумію, ще зовсім свіжі. Давайте почнемо з самого початку: що саме відбулося, як ви там опинилися і яким чином ця історія пов'язана з вашим фестивалем?

Олег: Цьогоріч у нас пройшов уже шостий фестиваль Bilhorod Circus Fest. У 2

Одним з почесних гостей фестивалю став. Радован Жепец, віце-президент хорватської благодійної організації DOBRO DOBRIM (DoDo), запросив його наш партнер Олег Овечко, директор Міжнародного благодійного фонду сприяння розвитку медицини. Побачивши виступи учасників, у Радована народилася ідея: зібрати призерів і відвезти їх на гала-концерти до Хорватії.

А що фестиваль давав дітям до цього року?

Олег: Щороку після фестивалю наші переможці отримували контракти — у Німеччині, Швейцарії, Данії, по всій Європі. Їхали, працювали на гала-концертах і новорічних шоу, отримували за це гонорари. Це був головний приз для переможців. А цього року вийшло ціле шоу з 35 дітьми.

Ольга: Представляти Україну в Хорватії поїхали найкращі номери з усієї України — Запоріжжя, Чернігів, Київщина. Але це вже були не окремі виступи, а повноцінне професійне шоу на півтори години. Назвали його «DREAM MAKERS» — «Творці мрій». 

Тобто це був своєрідний подарунок дітям?

Ольга: Саме так. Хорватські партнери подарували юним артистам можливість проявити свій талант на справжній сцені, у справжньому шоу. А ще дали можливість відпочити на морському узбережжі. 

Одна річ — відібрати переможців фестивалю, і зовсім інша — зібрати з них цілісне шоу з драматургією. Розкажіть, як вибудовувався цей процес: хто вирішував, які діти поїдуть, хто ставив програму і чи довелося залучати людей зі сторони, щоб це виглядало як справжня вистава, а не набір номерів?

Ольга: Усе почалося з конкретної пропозиції наших хорватських партнерів розподілити зони відповідальності: вони беруть на себе операційні процеси приймаючої сторони, а ми створюємо щоу. А це не просто привезти переможців фестивалю - треба було зібрати з окремих сильних номерів одну історію.

Були сформовані попередній склад і програма. Група мала бути близько 45 людей, тому враховували і вік дітей, і складність самої поїздки.

Потім до роботи долучилася режисерка-постановниця Світлана Карліцька — хореографиня, керівниця «Scarlett Ballet Show» і викладачка профільних київських закладів. Так народилася концепція DREAM MAKERS. Ми вибудували послідовність номерів, створили драматургію і сценарій — і окремі виступи перетворилися на цілісне шоу.

Хто саме виходив на сцену в Хорватії?

Ольга: Артистами шоу стали учні дев'яти студій і шкіл:

Ви спостерігаєте за багатьма цими дітьми ще з перших їхніх виступів на фестивалі і, певно, бачите, як вони зростають. Чи є серед учасників шоу ті, кого ви хотіли б відзначити окремо — за майстерність, за характер чи за те, як вони вас цього разу здивували?

Ольга: 

Мені дуже важко когось виділяти, тому що цього разу окремого визнання заслуговує абсолютно кожен. І як артист — за свою майстерність, працю, дисципліну, бажання зробити результат, — і всі разом як команда. Напевно, найкраща оцінка цієї роботи — повні зали, аншлаги й овації після вистав.

Для багатьох дітей це була можливість фактично «приміряти» на себе професію артиста по-справжньому: довгі переїзди, інша країна, готелі, нові сцени, репетиції, виступи один за одним. До туру багато хто з них майже не знав одне одного, а за ці дні вони перетворилися на дуже дружню команду, яка вміла підтримати одне одного і працювати на спільний результат.

Звичайно, були номери, які особливо запам’ятовувалися глядачам, але сила DREAM MAKERS була саме в тому, що кожен номер став частиною одного великого шоу.

І для нас дуже важливий ще один результат: п’ятеро дітей, які були з нами в Хорватії, після участі навесні у фестивалі отримали пріоритетний вступ і сьогодні вже навчаються в КМАЕЦМ. Тобто для когось наша сцена стала не просто яскравою подією, а реальним кроком у професію.

Чи були складнощі на етапі підготовки?

Ольга:Олег: Нашою зоною відповідальності була логістика до Хорватії й назад — і саме це стало найбільшим викликом. Але для нас було принципово зберегти головну місію фестивалю: фінансові можливості родини не мають визначати, чи отримає талановита дитина шанс вийти на велику сцену.

За роки існування фестивалю навколо нас зібралися люди, які щиро вірять у наших дітей. Так нашим логістичним партнером став Благодійний фонд Андрія Засухи, який взяв на себе дорогу до Хорватії та назад. Завдяки цій підтримці діти не лише безкоштовно здійснили поїздку, а й мали можливість побачити країну під час екскурсій.

Хто ще був у команді?

Ольга: З нами також їхали тренери, Олександра Григор'єва, Вікторія Горбацевич, Інесса Львова, які відповідали за підвіс і повітряні номери. Наші постійні партнери - фотограф Святослав Сторчовий, команда медіаплатформи «РАЗОМ.UA» — які  нон-стоп знімали дітей і брали інтерв'ю. І Вікторія Бруснік, яка займалася операційними питаннями..

Давайте перенесемося в Хорватію. Розкажіть, де і коли відбувалися виступи, як виглядав ваш графік і чи лишалося в дітей хоч трохи часу на те, щоб побачити країну, а не лише сцену і гримерки?

Ольга: Було три шоу. 28 і 29 вересня ми виступали в Загребі, у Kulturni centar Travno, а 1 жовтня — в Опатії, в Centar Gervais. Графік був дуже насичений, але наші хорватські партнери зробили усе, щоб діти побачили не лише сцену й гримерки, а й саму Хорватію.

У кожному місті для нас організували екскурсії, а погода подарувала ще один несподіваний бонус — наприкінці вересня ми навіть змогли купатися в Адріатичному морі. В Опатії ми жили просто на узбережжі, тому море стало частиною нашої щоденної атмосфери.

Однією з найяскравіших подій стала поїздка на Бріоні — легендарний хорватський архіпелаг і національний парк з унікальною історією. Це була та сама можливість трохи видихнути між виступами, побачити зовсім іншу Хорватію й просто побути разом не як артисти на сцені, а як одна команда.

Скільки часу у вас було на репетиції на місці?

Ольга: Для нас це було вперше, і я, і діти дуже хвилювалися. Ми приїхали 27-го, а 28-го була єдина репетиція — і ввечері вже шоу. За цей час треба було зібрати парад і фінал. Діти виходили нон-стоп, у форматі професійного шоу: один номер закінчується — інший починається, кожен виливається з попереднього. І все це треба було запам'ятати.

Але вони працювали як один організм. В мене аж сльози на очах виступили: діти допомагали одне одному, тягнули канати, виносили реквізит, тримали кулачки одне за одного. А ввечері ми побачили результат: зал аплодував стоячи, люди плакали. Після вистави нам сказали фразу, яку я запам’ятаю надовго: «Ми хочемо, щоб наші діти були такими, як ваші» 

Скільки глядачів побачили шоу?

Ольга: Зали  на 600+ місць, і вони були повні. І у Загребіі, і в Опатії — сучасні, з чудовим технічним забезпеченням зали, гримерками, окремими кімнатами для реквізиту.

Олег: Три шоу — це, більше двох тисяч глядачів.

Благодійні шоу зазвичай привертають увагу не лише широкої публіки, а й офіційних осіб, культурної спільноти, дипломатів. Хто з почесних гостей був у залі і яку роль у всій цій історії відіграла українська громада Загреба?

Ольга: Захід відвідав представник української діаспори в Загребі Андрій Павлешан. Були представники міста Загреб, Карітасу Кріжевацької єпархії, Хорватського туристичного товариства, артисти місцевої філармонії. Велику частину залу склали хорвати, але прийшла й українська діаспора. Велика дяка Українській громаді міста Загреба: член її правління Олександр Роговський вів шоу, а артистка цирку Нейла Луїс виступала з нашими артистами в програмі шоу.

А якою була реакція залу?

Ольга: Фурор. У хорватів прийнято, що після шоу артисти лишаються на сцені, а глядачі підходять фотографуватися, дарують квіти й подарунки, спілкуються, обмінюються контактами. Так було і цього разу.

Для багатьох учасників це, мабуть, були перші гастролі за кордоном і перший досвід роботи в одній команді з тими, хто ще вчора був суперником на фестивалі. Як діти пережили цей досвід і що, на вашу думку, вони з нього винесли?

Ольга: Спочатку ми хвилювалися: підлітки, у всіх різні смаки і характери. Але це була не конкуренція, як на фестивалі, а одна команда: один за всіх і всі за одного. Вони потоваришували, поводилися як професіонали. Наприкінці зі сльозами на очах казали: «Хочемо ще». Шкода лише, що шоу було тільки три — хоча б п'ять, це було б супер.

Шоу «DREAM MAKERS» мало благодійний характер, і для наших читачів важливо розуміти, як це працювало на практиці. Хто був організатором з хорватського боку, хто приходив у зал і куди спрямовані кошти від продажу квитків?

Ольга: Квитки продавалися, а всі кошти наші організатори спрямовують в Україну — дитячим будинкам і переселенцям на Львівщині, якими вони опікуються.

Організатор з хорватського боку — благодійна організація DOBRO DOBRIM, або просто DoDo, її президент Сенад Паліч і віце-президент Радован Жепец. Вони допомагають переселенцям і постраждалим, підтримують військових починаючи з перших днів війни. 

Хто ще, окрім DoDo, долучився до організації?

Ольга: Разом із DoDo працювали місто Загреб, Caritas Кріжевацької єпархії, Festival Opatija, Хорватське туристичне товариство, Українська громада міста Загреба, Amadria Park і Kulturni centar Travno. У хорватської команди був координатор на кожну ділянку — від транспорту і розміщення до квитків, перекладу й роботи зі ЗМІ.

Часто такі проєкти стають гарною, але разовою історією. Чи відчуваєте ви, що це початок системної співпраці? І чи можемо ми вже говорити про те, що в 2027 році переможці Bilhorod Circus Fest знову матимуть шанс поїхати в Хорватію чи в іншу країну?

Олег: Після цієї поїздки стало зрозуміло, що це точно не разова історія. Ми бачимо зацікавленість з боку наших партнерів і вже говоримо про продовження співпраці.

Ольга: Зараз ми пропрацьовуємо різні формати, які дозволять зробити ці стосунки довготривалими й системними. Для нас важливо, щоб фестиваль не закінчувався врученням нагород, а відкривав дітям нові сцени, нові країни й можливість отримувати справжній професійний досвід.

І що особливо цінно — сьогодні навколо Bilhorod Circus Fest вже формується міжнародна команда. У нас є партнери не лише в Хорватії, а й в інших країнах, тому ми впевнені: наступні проєкти можуть бути ще масштабнішими й цікавішими. Поки не хочемо розкривати деталі — але віримо: продовження буде.

Давайте на хвилину відійдемо від фестивалю і поговоримо про будні вашої школи. Час суворий: попереду зима, відключення світла, постійні тривоги. Чи вдається вам зберігати регулярність занять і як ви викладаєте циркову майстерність у таких умовах?

Ольга: Цей сезон для нас особливий: уперше за десять років у школі менше дітей, ніж зазвичай. Хтось виїхав, хтось через безпекову ситуацію не готовий відвідувати заняття регулярно.

Ми максимально адаптувалися до нинішніх умов. У нас є укриття, і під час тривоги діти одразу спускаються туди. Частину тренувань можемо продовжувати й в укритті — там є мати, турнік, шведська стінка, доріжки. У Будинку культури працює великий генератор, а на випадок перебоїв маємо додаткове освітлення.

Найскладніше — постійно повертати дітей у робочий ритм після тривог. Вони тільки налаштувалися на номер — потрібно спускатися, повернулися до зали — знову сигнал. Це виснажує і дітей, і тренерів. Але попри все вони приходять на заняття з великим бажанням, а ми продовжуємо працювати. Для нас важливо зберегти для них цей простір розвитку, творчості й нормального дитинства навіть у таких непростих умовах.

Скільки дітей займається у вас сьогодні?

Ольга: Зазвичай — 100–110 дітей. Зараз у середньому 70–80.

І наостанок — про найближчі плани. Де наші читачі зможуть побачити вихованців «Флік-Фляку» найближчим часом? Чи плануєте виступи на фестивалях в Україні чи за кордоном і наскільки взагалі сьогодні можна щось планувати?

Ольга: Наші діти дуже люблять подорожувати й виступати. Вони багато тренуються, у них є сильні, яскраві номери, які хочеться показувати на різних сценах — і в Україні, і за кордоном. Тому ми із задоволенням брали б участь у фестивалях, конкурсах і творчих проєктах.

Але сьогодні будь-які плани насамперед мають проходити через критерій безпеки. Саме тому важко говорити про конкретні дати чи маршрути наперед. Ми уважно стежимо за можливостями і, якщо з’являється безпечний і цікавий варіант для дітей, обов’язково намагаємося ним скористатися.

Для нас головне, щоб діти продовжували розвиватися, бачили нові сцени, знайомилися з іншими артистами й отримували той досвід, заради якого вони щодня приходять на тренування.