Тому сьогодні ми знайомимося з засновницею студії пані Юлею Безотосною та тренеркою Анастасією.
Розкажіть, будь ласка, звідки з’явилася ідея відкрити студію і з яким досвідом ви підійшли до цієї справи?
Юлія: Ідея відкрити студію циркового мистецтва в Полтаві виникла, коли я з моєю донькою Сонею, якій на той момент було 4 роки, дуже зацікавилися цирковим мистецтвом. Оскільки в Полтаві вже існували інші студії, ми спочатку займалися в двох інших студіях. А потім з колективом батьків ми вирішили відкрити свою власну студію. Ми знайшли досвідчену циркову гімнастку Анастасію, яка займається цирком з дитинства, та запросили акробата Владислава Гадяка. Обоє мали великий досвід виступів у професійних цирках, тож ми вирішили поєднати наші зусилля та відкрити власну студію. Зараз студії вже 4 роки.
Це дуже цікаво! Я вперше чую про таку ініціативу, коли батьки самі відкривають циркову студію. Скільки зараз дітей займається у вашій студії?
Юлія: На цю мить у нас займається близько 90 дітей. Дві молодші групи по 20 дітей (4-7 років). Інші діти доросліші. З дітьми займається 5 досвідчених тренерів: циркові артисти, акробати, хореографи.
А як відбувається відбір дітей до студії? Чи можуть займатися всі, хто бажає, чи ви проводите якийсь відбір?
Юлія: Ми намагаємося бути максимально відкритими і приймаємо всіх дітей, які виявляють бажання займатися. Однак, якщо дитина проявляє особливі здібності та старанність, ми можемо перевести її навіть у старшу групу, попри юний вік.
Наприклад одна з учасниць “Яскравої арени” — дев’ятирічна Поліна Чмиленко, — займається у старшій групі вже рік, тобто ми перевели її у восьмирічному віці.
Фото: Микита Делюков
Головне, щоб рівень підготовки відповідав вимогам групи. Ми уважно спостерігаємо за кожною дитиною і намагаємося знайти для неї той напрямок, який їй найбільше підходить.
Назва вашої студії — “Повітряні крила”, — натякає, що акцент під час тренувань Ви робите на повітряній гімнастиці. Чи викладаєте Ви інші напрямки?
Юлія: Ви правильно помітили, ми почали саме з повітряної гімнастики, тому й назвали студію “Повітряні крила”. Але наразі ми викладаємо комплекс занять, який включає різні циркові жанри — не лише повітряні, а й партерну та парну акробатику, взаємодію між артистами, каучук. Тренування триває 2,5 години. І одну годину усі діти займаються виключно акробатикою. Раз в тиждень є заняття з хореографії. Поки що фокус зосереджений більше на повітряній гімнастиці. Але сподіваємося, що з часом ми зможемо розширити спектр циркових дисциплін. Тоді ми зможемо пропонувати нашим вихованцям вивчати еквілібр на тростях, жонглювання тощо.
Я бажаю вам успіхів у розвитку нових напрямків. Як артистку цирку, яка ніколи не відвідувала жодних циркових занять в дитинстві, мене особисто щиро цікавить, як у дітей відбувається вибір реквізиту — чи можуть вони самі обирати, чим їм займатися? Вони приймають рішення кожного тренування?
Юлія: Ми намагаємося підійти до цього індивідуально. Спочатку діти пробують себе у різних дисциплінах — на кільцях, полотнах, ременях. Ми уважно спостерігаємо, що їм краще вдається, і пропонуємо зосередитися на тому реквізиті, який їм найбільше підходить. Якщо бачимо, що дитині не дуже вдається певний номер, ми радимо їй спробувати інший реквізит. Наприклад ми звернули увагу, що Соня, — моя донька та учасниця “Яскравої арени”, — пробувала різні жанри (на петлях в неї також є чудовий номер), але полотна їй подобаються найбільше.
Фото: Микита Делюков
І, звичайно, ми враховуємо це. А інша наша вихованка має вроджену гнучкість, тож з нею ми робимо акцент на каучук, бо їй це дуже пасує.
Розумію, це дуже важливо — знайти саме той реквізит, який найкраще підходить кожній дитині. А чи не страшно вам, як мамі, коли ваша дитина займається такими небезпечними дисциплінами, як повітряна гімнастика?
Юлія: Звичайно, як матері, мені не байдуже, коли моя донька та інші вихованці студії займаються такими ризиковими жанрами. Кожен вид фізичної діяльності є небезпечними і різні ситуації трапляються навіть з професійними артистами. Але таке життя, дитина обрала — потрібно підтримувати.
Анастасія: Але ми намагаємося максимально забезпечити їхню безпеку. В нас є дві студії: та, на якій ми починали та студія зі сценою, де ми більш професійно готуємо дітей, бо маємо доступ до більшої висоти. То у нас є великі мати на обох студіях. Для новачків ми використовуємо страхування, тренер постійно знаходиться поруч. Для більш досвідчених дітей ми придбали професійну лебідку. Всі тренувальні зони встелені спеціальними килимками для безпеки під час занять партерною акробатикою тощо.
Юлія: Коли ми відкривали студію — склалося так, що більшість професійних артистів працювали за кордоном і ми (батьки) були змушені возити своїх дітей на професійні майстер класи в інші міста. А потім почалась пандемія коронавірусу і артисти повернулися в Україну. Ми зрозуміли, що можемо зробити нашу студію професійною і безпечною. Це було нашим великим бажанням і нам було з ким працювати. Ми хотіли, щоб в наших дітей була професійна лебідка, професійна сцена, висота.
До речі, ми вже згадували, що в Полтаві є й інші циркові студії, не зважаючі на те, що місто невелике. На “Яскравій арені” брали участь вихованці студії “Крафт”. Ви вважаєте їх своїми конкурентам?
Юлія: Ні, не вважаємо. Ми дуже поважаємо наших колег і не відчуваємо конкуренції, бо маємо дещо різні спрямування: в них більше акробатики, в нас — повітря. На виїздах завжди підтримуємо одне одного, як команда. В нас гарні стосунки, бо ми робимо гарну справу.
Ми з вами познайомилася на фестивалі “Яскрава арена” у Львові. Які ваші враження від цього фестивалю? Чи виправдались очікування? Чи, з’явилися нові вектори розвитку? Поділіться, будь ласка.
Анастасія: Це швидше питання до мене. Цього року діток возила саме я. Я раніше брала участь в цьому фестивалі ще у Дніпрі зі своїм дуетним номером і це було моєю мрією — побувати на “Яскравій арені” саме в якості тренерки, взяти участь у нараді тренерів, дізнатися більше про закулісся організації гала-шоу тощо. Я хотіла потрапити у фінальну програму, як артистка, але коли мої вихованки, якими опікуюсь саме я, взяли участь у гала — це стало для мене великим святом і принесло багато щастя.
Дуже приємно розділяти такі емоції з Вами. Настя, підкажіть, будь ласка, скільки вам зараз років?
23. Я займалась з дитинства в одній цирковій студії в Полтаві. Потім в мене сталася травма, я деякий час не тренувалась. І через деякий час мене покликала в студію працювати Юлія Олександрівна. І я весь цей час працюю не як артистка, а як тренерка. Зараз я більше віддаю дітям, ніж самій собі.
Розкажіть, будь ласка, на яких ще фестивалях та конкурсах ваші вихованці вже встигли взяти участь і чим ви найбільше пишаєтеся?
Анастасія: Наші діти вже встигли взяти участь у багатьох престижних фестивалях, таких як “Bilhorod Circus Fest”, “Яскрава арена” у Львові. Особливо пам’ятним для нас став виступ на гала-шоу фестивалю “Яскрава арена” — це була моя справжня мрія, яка здійснилася. Ми дуже пишаємося успіхами наших вихованців і тим, що вони змогли продемонструвати свою майстерність на таких великих сценах. Всі наші діти, які брали участь у цих фестивалях, показали чудові результати, і ми дуже ними пишаємося.
Також фестивалі допомагають розвиватися і тренерам. Раніше я брала участь, як артистка і зараз для мене було дуже цінним отримати інакший досвід взаємодії з іншими тренерами, організаторами.
Про “Bilhorod Circus Fest” ми спілкувалися з засновниками фестивалю Ольгою та Олегом Себесевичами. Читайте за посиланням.
Я розумію, що для вас, як керівників, це було справжнім святом. А як ви готуєте дітей до виступів на великих професійних майданчиках, адже в Полтаві немає стаціонарного цирку?
Анастасія: Це справді є для нас певною складністю, особливо при підготовці до виступів на великих фестивалях. Найбільша проблема — це звикання дітей до ручної лебідки, адже вдома ми використовуємо електричну. Перехід на ручне управління, інші швидкість та висота підйому — це найскладніший аспект для наших вихованців. Але ми поступово долаємо ці труднощі, і діти вже впевнено виступають на великих сценах. Ми також проводимо тренування на сцені, конкурси та фестивалі в Полтаві, де діти звикають до роботи з професійним світлом та звуком. А от звикнути до різних лебідок — найважче.
Розкажіть, будь ласка, які плани у вашої студії на найближче майбутнє? Чого очікувати вашим вихованцям та глядачам у 2025 році?
Юлія: Наші плани на найближче майбутнє — це, в першу чергу, розширення спектру циркових дисциплін, які ми викладаємо. Ми плануємо придбати додаткове обладнання, таке як антипод, хулахупи, і розвивати нові напрямки, як-от еквілібристика на тростях. Також ми продовжуємо інвестувати в безпеку наших занять — нещодавно придбали професійну лебідку, що значно полегшить підготовку до виступів на великих майданчиках.
Що стосується планів на 2025 рік, то ми обов’язково будемо подавати заявки на участь у провідних циркових фестивалях України. Наші діти вже мають досвід виступів на таких майданчиках, як “Яскрава арена” у Львові, “Bilhorod Circus Fest”, і ми сподіваємося, що зможемо й надалі представляти Полтаву на найвищому рівні. Ми також плануємо колись розширювати нашу студію, відкриваючи нові філії в інших районах Полтави, щоб якомога більше дітей мали можливість займатися цирковим мистецтвом.
Це чудові плани! Я впевнена, що ваші вихованці продовжать радувати глядачів своїми талановитими виступами. А яка ваша глобальна мета, чого ви прагнете досягти в довгостроковій перспективі?
Юлія: Моя основна мета — це дати нашим вихованцям можливість зробити циркове мистецтво своєю професією. Я хочу, щоб якомога більше дітей, які займаються у нашій студії, змогли в майбутньому працевлаштуватися артистами, тренерами, а можливо, навіть відкрити власні циркові студії в інших містах. Я мрію, щоб наші діти не просто займалися цирком як хобі, а щоб вони розуміли, що це може стати їхньою справжньою професією, з якої вони зможуть гідно заробляти на життя.
Я впевнена, що ви зможете надихнути ваших вихованців і допомогти їм реалізувати свій потенціал у цирковому мистецтві. Дякую вам за цікаве інтерв’ю, бажаю вашій студії подальших успіхів!
Ми щиро сподіваємось, що вихованок та вихованців “Повітряних крил” чекають у майбутньому лише злети, який би шлях вони собі не обрали. Світ цирку страшенно захоплює і чарує, але професія артиста вимагає не лише потужних фізичних навичок, але і ряду інших софт-скілів, серед яких комунікабельність, володіння іноземними мовами, розуміння контекстів, історії мистецтв, креативність і багато інших. А обрати свій кар’єрний шлях в юному віці задача нетривіальна. Тож ми бажаємо здійснення усіх амбітних мрій юним зіркам з Полтави.
Щоб дізнатися більше про циркове життя України в умовах війни та підтримати українське циркове мистецтво, відвідайте унікальну фотовиставку “Український цирк під час війни”. Експозиція проходить з 16 по 31 грудня 2024 року у парку ім. Т. Шевченка в Києві на алеї біля пам’ятника поету.
Підписуйтесь на сторінки CircusLife в Instagram та Tik-Tok, а також слухайте нові випуски нашого подкасту Bla Bla Circus на YouTube.
