Жонглер зараз наполегливо вчить українську мову, з колегами спілкується переважно російською чи англійською, і не планує повертатись до Єгипту, проте причиною цьому не лише робота.
Ексклюзивно для Circus Life артист Віаам Хассан, який вже називає Україну другою домівкою, розповів, чому вирішив будувати особисте життя та кар’єру тут, чому обрав саме жонглювання і як йому працювати в Національному цирку України.
Віааме, ми були вражені вашим жогляжем дев’ятьма м’ячиками на шоу “Нова генерація”. Ви народилися в Єгипті у знаній цирковій родині – ваш батько очолював Національний цирк Єгипту. Чому ви обрали саме жанр жонглювання, адже, як ми розуміємо, ніхто досі у вашій сім’ї цим не займався?
Насправді мій тато свого часу жонглював булавами, але ніхто в моїй родині досі не опанував жонглювання м’ячиками. Коли мені було шість, батько подарував спеціальні м’ячики для тренувань. Я почав вчитися класичному жонглюванню.
Разом з тим я займався в татовій цирковій школі – він вчив мене акробатики, стійки, я працював на полотнах як повітряний гімнаст. Однак все ж найбільше мені сподобалося жонглювання. Так на репетиції він може здатися дещо нудним, але він став моїм улюбленим жанром.
До речі, мій тато опанував циркові жанри в Радянському Союзі. Колишній президент Єгипту дуже надихався радянською цирковою школою і вирішив перенести її на терени нашої країни. І саме він заохочував багатьох педагогів навчатися в Радянському Союзі і повертатися до Єгипту, аби передавати свої знання. Тому й тато вчив мене за цією методикою. Вона полягає зокрема і в тому, щоб спробувати всі основні жанри, та вибрати той, який сподобається найбільше.
Зараз ви працюєте на манежі Національного цирку України, до цього ви навчалися в Київській академії естрадного та циркового мистецтв. Розкажіть, чому саме на неї випав ваш вибір?
Коли мені було 16, батьки відправили мене на навчання до циркової школи в Китай. Це був півторарічний курс: частину часу я вчився, частину – працював по тамтешніх шапіто. Але мені цього не вистачало, я завжди хотів вчитися новому.
Завжди знав, що Київська школа жонглювання найкраща у світі. І у 2016 році мене запросили до участі в першому фестивалі “Золотий каштан”.
Там я говорив з українськими педагогами, розповів, що хотів би навчатися в Київській академії естрадного та циркового мистецтва. І Владислав Вікторович Корнієнко та Олександр Вікторович Бабінський дуже допомогли в цьому. Я мав вступати до академії ще в 2016 році, але не вдалося вчасно зібрати всі документи, і вступив уже наступного року. Мені вдавалося офіційно поєднувати навчання в академії з контрактами в США, в Україні, в Білорусі тощо.
Чи були труднощі в навчанні в українському ВНЗ для вас як єгиптянина?
За все своє життя я бачив дуже багато людей і культур, адже працював, здається, всюди. Але спочатку найскладнішим було – це опанувати мову. Я почав вивчати російську, аби володіти хоча б базовою лексикою, щоб люди мене розуміли.
Деякі викладачі також розмовляли зі мною англійською, але це були одиниці.
Міжнародний фестиваль “Ехо Азії”, Казахстан / Фото: особистий архів Віаама Хассана
Які б ви поради дали іноземним студентам, які вирішують вступати до Київської академії естрадного та циркового мистецтв?
Все залежить від жанру, який вони обирають. Гадаю, потрібно дізнатися, чи викладачі цього жанру володіють англійською мовою. Але в нас в цирку завжди є спільна мова – мова трюку. А викладачі самі демонструють своїм тілом те, що вимагають від нас та як це можна повторити.
Хто з педагогів КМАЕЦМ мав найбільший вплив на ваше становлення, хто найбільше допомагав?
Звісно, це Юрій Іванович Поздняков. В нього займалося дуже багато студентів, тому він мав обмаль часу, але завжди допомагав, коли я просив. Він багато чому навчив мене, до того ж говорив, що я уже професіонал, тому зі мною дещо легше.
Читайте велике інтерв’ю Юрія Позднякова про підходи до виховання молодих артистів і його погляд на “розумний цирк”.
Юрій Іванович – найпрофесіональніший тренер з жонглювання в світі. Я знав його ще до академії, адже він вчив світових зірок цирку.
Чому після закінчення ви вирішили не повертатися до Єгипту, а лишилися в Україні?
Гарне питання. Я побував в багатьох країнах, але Україна мені найбільше подобається саме для життя. Я вже тут оселився, звісно, якщо буде робота за кордоном, я відпрацюю і повернуся сюди.
Шоу “Нова генерація” в НЦУ / Фото: Микита Делюков
До того ж моя дружина – українка. Тепер я вважаю, що Україна – це також моя рідна країна. Я можу приїжджати до Єгипту, був там півтора роки від початку повномасштабного вторгнення. Тоді моя мама дуже злякалася через рішення повернутися, наполягала, що тут небезпечно, тут війна, але я не міг по-іншому.
В жовтні 2023 року після повернення я працював в Криворізькому цирку як артист Державної циркової компанії. А почав свою роботу там ще у 2018 році. Потім вже мене запросили до Національного цирку України.
Як вам працювати в Національному цирку України?
Перший мій виступ на його манежі відбувся у 2016 році на фестивалі “Золотий каштан”. Тоді я працював без реквізиту, і цей досвід роботи загалом виявився для мене не дуже приємним. Наступного разу, коли я виступав в Національному цирку 2019 року, стіл на якому я жонглював, зламався під час виступу.
Але коли я зараз працюю тут, в мене виникають такі відчуття, яких не було в жодному іншому цирку, крім Національного цирку Єгипту. Я завжди прагну до більшого і розумію, що це дуже престижно працювати в національному цирку. Я не можу виділити мінуси з мого досвіду роботи тут, поки що тільки плюси. Мені тут комфортно.
Ця програма “Нова генерація” – крута. Молоді дали шанс проявити себе, нам дуже пощастило працювати з професійними людьми, це крутий досвід. Рівень шоу високий. Але я гадаю, що якби це шоу відбувалися до війни, воно було б ще яскравішим. Адже зараз багато артистів виїхали з України. Зараз теж добре, але завжди може бути сильніше.
Читайте рецензію на виставу “Нова генерація” від редакції Circus Life.
Номер, з яким працюю в цьому шоу, я зробив ще в Єгипті, однак ніколи досі його не показував на манежі. Показав його головній режисерці Вероніці Гумаровій. Вона відповіла, що номер класний, але потрібно змінити хореографію, оформлення.
І коли ми попрацювали над цим, додали в номер мімів, він вийшов повністю цілісним. Раніше він був не таким крутим, як зараз, а тепер я відчуваю, що це новий стиль. Раніше я переважно зосереджувався на техніці, трюках, а тепер додав акторські навички.
Шоу “Нова генерація” в НЦУ / Фото: Микита Делюков
Я навіть не очікував, що глядачеві так полюбиться мій виступ. Але врешті я дуже задоволений результатом, я справді працюю в кайф. Обожнюю свою роботу, для мене кожний новий виступ – це нові відчуття та емоції.
Зараз я готуюсь до наступних номерів. Можливо, це буде жонглювання кубами, а також ще дещо, але це поки секрет. Однак потрібно дуже багато часу і зусиль, щоб поєднувати це все.
Як вам київська публіка?
Загалом круто, але іноді глядачі бувають холодними, не хочуть плескати, не лише для мене, для всіх. А, наприклад, коли я виступав у Львові, там був шквал овацій. Але знаєте, мені подобається, що тут глядач розуміє трюки – складні вони чи ні.
В Києві глядач дуже розуміє цирк і дуже вдячний за те, що бачить, хоча й іноді буває прискіпливим.
Хто з артистів чи який номер Національного цирку зараз вам імпонує найбільше?
Мені дуже подобається жонглер Давид Емішян в шоу “Цирк в стиль Джаз”. Я познайомився з ним, коли він тільки вступив до академії. Тоді Юрій Іванович порадив йому поєднувати різний реквізит в жонглюванні, і це виглядає дуже круто.
А в цій програмі – “Нова генерація”, найбільше мені подобається клоун Олексій Красних, класно працює.
Ви згадали про свого колегу-жонглера, чи відчуваєте ви як артисти одного жанру конкуренцію між собою на манежі?
Конкуренція є завжди, але в хорошому сенсі. Я завжди хочу бути найкращим, але не за рахунок інших. Я хочу бути найкращим для себе і нікому не заздрю.
Ми з колегами часто беремо мотивацію одне в одного. Наприклад, в академії всі жонглери займалися разом, допомагали, але завжди було відчуття, що ми хочемо бути кращими. Це точно нормально.
Шоу “Нова генерація” в НЦУ / Фото: Микита Делюков
Ми знаємо, що ви лауреат багатьох циркових фестивалів та конкурсів по всьому світу та в Україні зокрема. Чи є у вас досягнення, якими ви пишаєтесь найбільше?
Фестиваль, який мені найбільше запам’ятався – це мій перший фестиваль в 2016 році в Латвії. На жаль, він став і останнім в цьому цирку. Там реально були зібрані дуже професійні артисти. Тоді я отримав спеціальний приз від журі.
Другий такий фестиваль був в Астані, Казахстан, в 2019 році. Там були артисти, що виступали в Монте-Карло, теж дуже сильні. Я отримав спеціальний приз від члена журі з Вірменії, і було запрошення на контракт в Німеччину від Соса Петросяна. Але тоді була пандемія, тому я не зміг поїхати.
Зараз ви маєте професійні плани – це буде Україна чи світові цирки?
Я маю плани працювати в Національному цирку України, працювати більше над навичками в жонгляжі, щоб рівень дозволяв брати участь в міжнародних фестивалях. Зараз в цирку планується нова постановка, і глядачеві варто чекати на новий образ від мене і, можливо, новий жанр.
Якщо у вас є кілька слів, які би хотіли, щоб ваші єгипетські друзі прочитали тут, поділіться, будь ласка.
To be honest, I’m not quite sure what to say. However, I must express that I’m truly happy to participate and reside in Ukraine. I deeply appreciate the support of the director Vladyslav Kornienko and many others who have aided in my career growth. Thank you sincerely for your attention and for conducting this interview. It was a delightful experience filled with jokes and happiness. So, thank you once again. We eagerly await your next program, brimming with joy in our shows.
Шоу “Нова генерація” в НЦУ / Фото: Микита Делюков
Підписуйтесь на Circus Life в Instagram та Tik-Tok.
