Діана Кутаніна – майстер спорту міжнародного класу по пауерліфтингу, рекордсменка України зі стронгмену, реабілітологиня та тренерка. Перелом хребта в юнацькому віці та безсилля тодішньої медицини поставили перед Діаною жорсткий вибір – або вижити і одужати, або закінчити життя самогубством.
Тож Діана завдяки власній методиці поставила на ноги себе, а згодом допомогла тисячам пацієнтів. Вона знає, як попередити професійні травми, мінімізувати ризики, а головне – як правильно працювати з власним організмом. Circus Life Діана розповіла власну історію, що надихає та поділилася практичними порадами для досвідчених артистів і початківців.
Пані Діано, перед тим як перейти до практичного блоку, варто почати з вашої особистої історії. Адже ви власним прикладом мотивуєте багатьох людей. Свого часу вам поставили страшний діагноз, натомість ви стали спортсменкою, тренеркою і реабілітологинею.
В підлітковому віці я потрапила в автомобільну аварію і отримала перелом хребта. Тоді ніхто не міг мені надати кваліфіковану допомогу, ми з батьками об’їздили всіх лікарів, але вони відповідали, що шансу стати на ноги просто немає. Але, бачите, все що не трапляється – або ламає нас, або робить нас сильнішими. І ця ситуація насправді розкрила в мені потенціал.
Спершу я була доведена до такого стану, що просто не хотіла і не могла приймати свою інвалідність. Вирішила, що буду робити все можливе і неможливе, ставити над собою експерименти, щоб стати здоровою, або ж просто накладу на себе руки.
Впродовж перших трьох місяців щодня я робила дуже специфічні практики інтуїтивно. Мені здавалося, що це допоможе. Всі навколо казали, що я несповна розуму, мовляв, треба просто змиритися і жити, як є. Я не хотіла в це вірити, і через три місяці занять я відчула імпульси в ногах і зрозуміла, що все роблю правильно. Мої інтуїтивні практики реально працюють, хоча це було через страшенний біль.
Але ви були підліткою, як саме ви розуміли, що варто робити, це якась література, інтернет, YouTube?
Тоді мені було 12 років, зараз мені 36. В той час інтернет не був таким розвиненим. Традиційна медицина казала про те, що це неможливо. Я просто почала відчувати, що мені робити. А згодом, коли в дорослому віці вже вивчала реабілітологію, спілкувалася з іншими людьми, зокрема вивчала методику дуже крутого спеціаліста Володимира Козявкіна, зрозуміла, що, по суті, я робила все правильно. Моя методика була схожою з методикою інших лікарів.
Спершу розуміла, що мені треба досягти імпульсу в ногах. Я робила різні витяжки. Оскільки ноги не мали жодної чутливості, через корпус, через верхню частину тіла я намагалась робити різні специфічні речі, які витягували нижню частину тіла. Витягувала і робила подразник – наколювання, холод, тепло. Так я працювала кожного дня по декілька годин. За ці три місяці мені довелося пройти всі кола пекла.
Скільки часу вам знадобилася, аби реабілітуватися повністю? І що було найскладнішим?
На це пішло три роки. Найскладніше, мені здається, в нашій голові. Свого часу я отримала багато різних переломів і мене дуже лякало, що я не зможу ходити все життя. Можливо, якби тоді в мене була хороша підтримка від батьків, середовища, мені було б легше здатися і нічого не робити. Але я розуміла, якщо стану інвалідом, мене не буде ніхто фінансувати й підтримувати все життя. Я не зможу ніяк реалізуватися.
Пізніше, коли почала працювати з людьми зі складними діагнозами, я одразу бачила, чи є в людини потенціал, чи немає. І справа не в тому, який рівень хвороби, а в тому наскільки людина хоче бути здоровою.
Як ви прийшли до того, щоб зробити це своєю професією, і де навчалися?
Найголовніший мій мотиватор – це Володимир Козявкін. Саме в нього найкращі методики. Бо, скажімо, стаціонарна реабілітація не має того спектру знань, які я отримала з інших джерел. До людей з авторськими методиками йдуть саме тоді, коли стаціонарна медицина, як було в мене свого часу, їм відмовляє.
Людський організм – це дуже складна, але ідеальна машина. І тут мало отримати знання просто з анатомії. Ще потрібно мати здібності, розробляти методики, які підходять під різних людей. Бо в моїй практиці було таке, що одна методика не підходила під один діагноз різних пацієнтів.
Спочатку я здобула традиційну освіту, а потім почала навчатися ще. Я працювала з людьми, які були мені цікавими – хірурги, доктори наук, новатори в своєму напрямку. Це було для мене набагато корисніше.
Якщо говорити про статистику, зі скількома людьми за свою практику ви вже попрацювали, і чи були невдалі кейси?
На щастя, невдалих кейсів в мене немає. Бо вже на старті, коли людина до мене звертається, я бачу, чи є потенціал, чи немає. Важливо наскільки людина хоче працювати, бо дехто думає, що за них все зроблять.
Я одразу кажу, що буде достатньо важкий шлях через біль. Інакше працювати не буде, ми проходитимемо етапи загострення. І на початку своєї практики я відмовляла людям, коли бачила, що вони не готові. Але останні 10 років до мене звертаються одразу мотивовані люди, вони розуміють, як я працюю.
Загалом за 15 років своєї практики я щорічно допомагаю близько тисячі вихованців.
За цей час ви працювали з артистами, гімнастами, акробатами?
Наприклад, я працювала з колишньою артисткою цирку, вона зараз служить в ЗСУ. Реабілітувала її після операції на колінах. Гіпермобільність зв’язок і суглобів – дуже розповсюджена проблема циркових артистів. Адже вони гнучкі, і їхні суглоби, якщо сказати простими словами, стають розбовтаними. Через це можливі розтягнення, розриви тощо.
Також циркова специфіка – це нерідко зміщення плеча, проблеми з лопатками, поперековим відділом, колінами, гомілками. До мене звертаються і такі вихованці.
Ми розуміємо, щоб не працювати із хворобами чи загостреннями, потрібно вживати превентивних заходів. Що б ви порадили людям, які мають такий специфічний фах, аби по максимуму вберегти здоров’я?
Так, краще працювати з причиною, а не наслідком. Моя перша порада – раз на пів року робити чекап організму в клініці. Наприклад, є гарний аналіз крові, він називається ревмопроба. Це маст-хев для циркових артистів. Цей один аналіз крові допоможе зрозуміти, що відбувається із кісткової тканиною – чи є запалення, артрозні моменти. Артроз може розвиватися у дуже ранньому віці, якщо людина професійно займається важкими видами спорту або отримує травму. Саме від цього аналізу варто відштовхуватися і робити подальші дослідження організму.
Читайте, як правильно обрати контракт цирковому артисту, аби не потрапити в небезпечні ситуації в нашому інтерв’ю з артисткою Анною.
По-друге, варто робити собі правильний відпочинок, аби суглоби та зв’язки мали можливість відновлюватися. Тобто не постійно робити однобокі вправи, а чергувати різні. Не 100 присідань поспіль, а по 10 разів різні вправи.
По-третє, важливо слідкувати за своїми дефіцитами й харчуванням. Тобто, чи є дефіцити вітамінів або мікроелементів. І слідкувати, як харчові продукти взагалі засвоюються в організмі. Це можна перевірити також в будь-якій клініці.
Наприклад, зараз війна, постійний стрес, від цього страждає щитоподібна залоза і порушується кальцієвий обмін в організмі. Тобто кальцій, який ми отримуємо з їжі, вимивається. Отже, кістки, зуби стають крихкими, це призводить до травматизації.
Щодо харчування часто є два погляди. Хтось вважає, що всі дефіцити можна закрити звичайними продуктами. Хтось вважає, що без спеціальних добавок обійтися неможливо. Якої думки дотримуєтеся ви?
Чесно кажучи, жодної з цих. Кожен організм індивідуальний, першою чергою треба звертати увагу, чи всі необхідні речовини засвоюються в організмі. Це видно навіть неозброєним оком – стан шкіри, зубів, рівень густоти волосся тощо.
Якщо організм погано засвоює певні речовини, є проблеми із щитоподібною залозою, нирками, печінкою, на це і варто звертати увагу кожному індивідуально. Але якщо людина в цілому здорова, то їй достатньо буде звичайної їжі. Головне – щоб продукти засвоюватися і кишківник працював добре. Спочатку ми лікуємо проблему, а потім вистачить просто збалансованого харчування.
Часто циркові артисти починають виснажливі тренування ще змалечку. І тут все залежить від місця, де ти тренуєшся і людей, які тебе тренують. Як батькам зробити так, аби ці заняття були якомога безпечнішими?
По-перше, потрібно звертати увагу, наскільки кваліфікований тренер. І тут мовиться не про сертифікати чи дипломи, а про його підхід. Є тренери, які хочуть за будь-яку ціну отримати результат. А є тренери, що використовують індивідуальний підхід, розуміють на що звертати увагу окремій дитині, яку слабку сторону зміцнити.
Нещодавно мала випадок, коли на реабілітацію до мене привели 5-річну дитину з викривленим хребтом. Тренери, готуючи її до змагань, зробили таку поставу, де прогин в поперековому відділі був настільки гіпертрофований, що почав розвиватися лордоз.
В таких випадках я завжди раджу батькам перед початком тренувань робити фотографії дитини в різних ракурсах, і повторювати це потім, аби вчасно помічати зміни. Звертати увагу на коліна, куди дивляться колінні чашечки. Адже, якщо вони будуть загорнуті всередину, то в майбутньому це небезпека розривів, деформації колін.
Як батькам визначити, коли дитина відмовляється від тренувань через лінь чи через непосильне навантаження?
Все-таки ми люди емпати, і можемо бачити, що відбувається з іншими людьми. Є очевидна різниця між лінню і хронічною втомою, коли дитина просто не встигає відновлюватися. Це можна визначити по зовнішньому вигляду.
Також варто звертати увагу на гендер. Адже дівчатка і хлопчики сильно відрізняються. Якщо тренер буде наполягати на постійному схудненні і дівчинка буде суцільною м’язою без необхідної жирової тканини, це буде загрозою для її фізіологічного розвитку. Затримка в процесі менструації, фертильності, порушення роботи гормонального фону. В такому випадку дівчинка не зможе до кінця правильно фізично сформуватися і матиме проблеми із жіночим здоров’ям.
До речі, важлива тема про те, що фізичні навантаження хлопчиків та дівчаток мають відрізнятися. Першою чергою це стосується майбутнього виношування та народження дитини. Поясніть, чому для дівчаток є певні обмеження фізичних навантажень?
Так, ми за природою різні. Чоловік – це вибух і поштовх, бо рівень тестостерону в здорового чоловіка в 10 – 12 разів вищий, ніж у дівчини. Тому в чоловіка від природи рівень м’язів більший і силові показники вищі. Натомість у дівчаток набагато кращою є витривалість.
Головний момент – це черевний тиск. Якщо дівчина робитиме вправи, непосильні для м’язів тазового дна, пресу, поперекового відділу, їх можна пошкодити і змістити внутрішні органи. Для дівчат тут більше загрози, ніж для чоловіків.
Завжди дуже важливо прислуховуватися до себе. Варто розмежовувати, робиш ти вправу на морально-вольових якостях, а твоє тіло відмовляє, або все ж таки в тебе є сили на цю вправу. Тут не можна сказати, що хтось має більші можливості, але ми всі різні, і треба розуміти, що статева система в нас відрізняється.
Як реабілітологиня я бачу, звідки беруться і як розвиваються травми. Головна причина – люди просто себе не чують. Голова може хотіти щось робити, але м’язи відмовляють, і навантаження це переходить на сухожилля і кістки. Причина травм і переломів – погана техніка і втома.
Ми знаємо, якою важливою темою для циркових артистів є тема здоров’я. Тому незабаром запишемо подкаст із реабілітологинею Діаною, де детальніше розберемо причини і наслідки професійних травм артистів. Якщо ви маєте питання до спеціалістки, будь ласка, повідомте нас в соцмережах.
Підписуйтесь на Circus Life в Instagram та Tik-Tok.
