Юрій Поздняков – Заслужений артист України, завідувач Кафедри циркових жанрів Київської академії естрадного та циркового мистецтв. В минулому – всесвітньо відомий артист цирку в жанрі жонглювання.
Читайте нашому ексклюзивному інтерв’ю про творчі підходи до виховання циркових артистів; перемоги, якими найбільше пишається Юрій Поздняков та що робить, аби цирк в Україні набував рис розумного мистецтва.
Пане Юрію, свого часу ви були відомим цирковим артистом. Як ви прийшли у викладацьку діяльність?
Ми з дружиною Наталією Олександрівною закінчили Академію естрадного та циркового мистецтв, тоді ще вона була студією. І 23 роки чесно відпрацювали в Українському гастрольно-концертному об’єднанні, тобто Укрконцерті. Ми пишаємося тим, що представляли Україну в різних куточках світу. Об’їхали тоді з гастролями всю земну кулю.
Кар’єру артистів ми завершили в 1995 році, останнім був цирк “Сафарі” в Німеччині, де ми працювали протягом чотирьох років. Спочатку я вирішив викладати для студентів, потім до мене приєдналася дружина.
До речі, й наш син Тарас перейняв любов до циркової справи, їздив з нами на гастролі. Він зараз також працює педагогом-режисером в Академії. Можна сказати, що в нас вже така сімейна циркова мафія [сміється].
Наші гості часто згадують вас як метра циркової справи. Які основні досягнення за час роботи в Академії виділили б ви?
Найцінніші для мене, звісно, досягнення моїх учнів, з якими ми багато й наполегливо працюємо. В моїх студентів величезна кількість престижних нагород, привезених з різних країн та фестивалів.
Найпочесніші – нагороди з Міжнародних циркових фестивалів в Монте-Карло та Парижі. Мій учень Олександр Кобліков – без перебільшення один з найкращих жонглерів світу, здобув “Срібного клоуна” в Монте-Карло, золото на Паризькому фестивалі “Цирк майбутнього”. Примітно, що номер йому ставив саме мій син Тарас. Ще один номер Тараса втілений талановитими братами Ірошніковими взяв срібло в Монте-Карло і золото на Паризькому фестивалі “Цирк майбутнього”.
Читайте про номер, який цьогоріч взяв бронзу від України на Міжнародному фестивалі в Монте-Карло в нашому ексклюзивному репортажі.
Чесно розповім, спочатку я розкритикував номер Тараса для братів Ірошнікових, зараз вже жалкую про це. Він тоді хотів зробити постановку не схожу на інші – костюми без мішури, блискіток, показати артиста, як він є і його головну зброю – трюк. А я радив зробити костюми яскравішими, музику швидшою, замість того, щоб підтримати його новаторство. Можливо, це була така собі боротьба поглядів поколінь. Але після численних нагород хлопців мені стало навіть ніяково за мої тодішні слова.
Частина нагород Юрія Позднякова; Майстер-класи подружжя Позднякових в літній школі при КМАЕЦМ /
Фото: особистий архів Юрія Позднякова
Ви часто наголошуєте на тому, що цирк має бути розумним. Що ви вкладаєте в це поняття?
Розумієте, зараз часто основним глядачем цирку в Україні є бабуся з онуком. Але аудиторію треба розширювати для людей різних поглядів та інтелектуального складу. Теперішній цирк – більш класичний, і в цьому є доля комерції. Навіть згаданий мною номері братів Ірошнікових виходить за ці традиційні рамки циркового розуміння і мені хочеться, щоб цирк був масштабнішим, об’ємнішим, з груповими номерами, щоб трюки органічно поєднувалися з хореографією, пластикою руху, акторською майстерністю, щоб у сучасній українській цирковій школі зʼявився термін “трюкографія”, який поєднує ці навички!
Зараз уже пробивається цей молодий погляд, різні формати. Ще одним прикладом такого номеру може бути постановка еквілібриста Анатолія Залевського, з якою він виступав в Cirque du Soleil.
В номері немає спеціального реквізиту. Виходить артист в білому лише з кругом, на якому показує увесь номер. Тобто Залевський через пластику свого тіла і трюк втілює на манежі бажання людини злетіти і розчинитися в цьому польоті.
Розумний цирк – це коли артист не вибігає на сцену, аби показати швиденько номер і втекти, а донести ідею, показати цілу історію, філософію, яку було вкладено.
Я гадаю, є два типи емоцій від шоу – захоплення від неймовірно майстерного виконання складного трюку і розуміння глибини ідеї, яку номер несе.
Жонглери “3G”, які отримали “Срібного клоуна” на фестивалі в Монте Карло, режисер Тарас Поздняков /
Фото: особистий архів Юрія Позднякова
На українських виставах є щось подібне?
Є класні спроби. Уже згаданий Анатолій Залевський створив шоу “Rizoma.Time”, яке показував як за кордоном, так і в Україні. Ця вистава є стовідсотковим прикладом розумного цирку.
Нещодавно учень Наталії Олександрівни Антон Манагаров привіз бронзову медаль з Міжнародного фестивалю в Парижі “Цирк майбутнього”. Його номер є беззаперечним прикладом інтелектуального. Ці постановки чудово приймає європейська публіка, але українській ще потрібен час, аби переналаштуватись. І це основне завдання саме українських цирків – їхнього просування, реклами, розширення аудиторії за межі бабусі з онуком.
Є потенціал, є артисти, які зможуть втілювати різноманітні ідеї, але для цього потрібні бажання і гроші.
Знаковими є і шоу Національного цирку “Нова генерація”, “Дух, сила, воля”, які значно розширили межі цільової аудиторії. Тобто ідея оновлення, привнесення нового, потреба розширювати горизонти – беззаперечно вже є.
Пане Юрію, в Академії ви працюєте зі студентами, але також очолюєте кафедру. Як ви поєднуєте творчу та менеджерську роботу і що більше приносить задоволення?
Звичайно, творча робота і робота зі студентами. Водночас я розумію, що Академія розширюється, колектив збільшується, цілі стають масштабними і мені потрібно дбати про організацію цих процесів.
Студенти на заняттях Юрія Позднякова / Фото: Микита Делюков
Але я намагаюсь робити так, щоб управлінська діяльність не заважала моїй творчій. Я пишаюся своїми студентами і завжди працюю з ними в задоволення.
Ми розуміємо, що одна з ключових управлінських функцій – це формування колективу. Як ви підходите до цього завдання?
Не я безпосередньо наймаю на роботу викладачів, однак багато з них – мої колишні учні. І мені важливо, аби педагог міг втілювати спільні творчі задуми, тобто був дотичний до моєї викладацької школи. Але це не так першочергово, як їхній власний досвід роботи в цирковій галузі.
Читайте про кар’єрний шлях та роботу в Київській академії естрадного та циркового мистецтва в інтерв’ю з Іриною Піцур – вихованкою Юрія Позднякова.
Якщо приходять люди з інших ВНЗ, з освітою, яка до цирку не має стосунку, то на засіданнях кафедр, зібраннях або в приватній розмові, я кажу, щоб викладачі спершу прийшли на наші заняття і подивились, що роблять студенти.
Насамперед нам потрібні люди, які дійсно можуть вчити циркових артистів, а це дуже непросто.
На кафедрі циркових жанрів справді працює кілька ваших учнів і ви згадали, що важливо, аби педагог був продовжувачем школи. Чи не складається таке враження, що ви надаєте перевагу тільки людям, які розділяють ваші ідеї і цим дещо зменшуєте поле для дискусій або для чогось нового?
Так може здатися, але кадровими питаннями займаюся безпосередньо не я. Хоча адміністрація радиться зі мною як керівником щодо вибору викладачів. Але мій головний критерій – не те, що людина мій учень. Це може бути заслужений педагог, з купою дипломів чи відзнак, але, якщо він не розуміється на акробатиці чи жонглюванні, то чи потрібен він нам?
Тому складається так, що до нас часто повертаються наші ж випускники, в яких ми точно впевнені, адже в Україні всього одна профільна циркова академія.
Заняття в КМАЕЦМ під керівництвом Юрія Позднякова та Ірини Піцур / Фото: Микита Делюков
До речі, пане Юрію, а щодо відбору студентів. Ваші випускники показують неймовірні результати. Секрет в тому, щоб відбирати кращих з кращих чи наполегливо працювати з усіма, хто має бажання?
Знаєте, в нас є такі дискусії – зацікавлювати більшу кількість дітей в звичайних школах чи все ж відбирати учнів уже з певною базою після профільних шкіл чи студій. І я схиляюся до другої ідеї, за таким принципом ми зараз переважно і працюємо.
Звісно, все дуже ускладнилось через цю кляту війну. Зараз частина дітей перейшли на онлайн заняття. Сюди ж додався і гендерний дисбаланс. Хлопчиків батьки частіше вивозять за кордон.
Справді гендерний дисбаланс спостерігається, а чи не бачите ви ще й причину в тому, що зараз на перше місце серед жанрів виходить повітряна гімнастика, в якій частіше працюють дівчата? Хтось каже, що причина у їхніх фізичних даних, хтось пояснює це звичайною любов’ю дівчат до цього жанру, порівняно з хлопцями.
Така проблема теж є. Дійсно повітряна гімнастика зараз дуже популярна серед дівчат. Був і випадок, коли одній з наших студенток жанру каучук-еквілібр, яка пройшла за конкурсом, ми порадили спробувати повітря.
Виявили, що до каучуку їй не вистачає природних даних. Це специфічний жанр – дуже складний, наприклад, для елементу “потрійна складка” спина має бути від природи надзвичайно гнучкою.
Академія зараз поєднує два напрямки – цирковий та естрадний. Чи відчуваєте ви конкуренцію між собою за можливості, фінансування, просування тощо?
Я вам розповім одну ситуацію. Для практичних занять неподалік Академії ми орендуємо зал. Дуже важливе саме його розташування, аби не розривати навчальний процес. Протягом 25 років ми орендували зал старий зал ЦСКА, але орендну плату підняли.
На ті гроші, які могла платити Академія, нам виділили лише половину залу. А це не прийнятно навіть за технікою безпеки, жонглер кине кільце комусь під ноги з акробатів, розумієте, що може статися.
І наш ректор Олександр Вікторович Яковлєв знайшов інший зал – Київського військового ліцею імені Богуна, за що ми йому вдячні. І вже після різдвяних канікул ми займаємося в комфортних умовах.
Тобто проблеми є і не все так, як хотілося б для організації навчального процесу.
Юрій Поздняков на заняттях зі студентами КМАЕЦМ / Фото: Микита Делюков
Наостанок, пане Юрію, поділіться своїми творчими планами, мріями, куди зараз буде рухатися кафедра циркових жанрів?
Знаєте, після двох років пандемії, двох років війни, нам дуже не вистачає нашої циркової традиції – відкритих випускних іспитів. Там студенти показують все найкраще, чому навчилися за роки в Академії. І глядачами там були не лише викладачі академії, а й менеджери, продюсери, які часто запрошували випускників одразу на контракти. Нам цього зараз дуже не вистачає, ось моя мрія.
Великий випускний концерт – для мімів, жонглерів, повітряних гімнастів, клоунів, вокалістів. Я сподіваюся після перемоги ці концерти будуть ще потужнішими, ніж було до цього. І ми обов’язково запросимо вас!
А ми обов’язково приймемо ваше запрошення! Дякуємо за щиру розмову!
Підписуйтесь на нас в Instagram: instagram.com/circuslife.com.ua.
