За декілька століть свого існування цирк пережив багато змін, від примітивних вистав на базарних площах до великих глобальних турне та шоу. Проте цирковий світ наповнений не лише феєричними виставами та приголомшливими номерами, але й непересічними історіями, які стали легендами. Редакція Circus Life підготувала 10 цікавих фактів про цирк, які неодмінно вас здивують. Який стосунок до цирку має відомий письменник Гемінгвей та як радянська циркова ведмедиця отримала водійські права – читайте далі у матеріалі.
Де зародився цирк
Що таке цирк знали ще в Древньому Римі. У той час так називали споруду, схожу на сучасний іподром. Найбільшим і найвідомішим був так званий Великий цирк у Римі. Циркові уявлення того часу мали мало спільного з сучасними. Насамперед це були перегони на колісницях і кінські перегони. Пізніше циркові вистави стали організовувати в амфітеатрах: у програмі – бої гладіаторів та приборкання диких тварин.
Батько сучасного цирку
Деякі правила та звичаї цирку ведуть свою історію від відомої трупи сержанта Естлі, яка гастролювала Англією у XVIII столітті. Хлопчик із сім’ї столяра мріяв про кар’єру військового, тому досконало навчився верхової їзди. Його кар’єра в кавалерії складалася більш ніж успішно. Але сержант Естлі відчував, що його приваблюють не подвиги, а захоплення публіки. Його трюки на коні незмінно збирали безліч глядачів у полку, а в армії ходили розповіді про спритного акробата.
Естлі пішов у відставку в чині старшого сержанта й отримав у нагороду коня. Кілька років він гастролював країною та знайомився з циркачами. Накопивши грошей, сержант купив у Лондоні невелику ділянку на березі Темзи й влаштовував цирк просто неба – саме звідти пішло багато циркових звичаїв.
Крім того, щоб потішити публіку, згодом Естлі найняв акробатів, танцюристів, жонглерів та клоунів, вставляючи їхні номери між своїми виступами.
Читайте також матеріал про знайомство з цирком та його основні жанри.
Манеж цирку ніколи не змінює розмір
Манеж цирку, на якому виступають артисти, завжди одного і того ж розміру. І немає значення, у якому місті чи селі виступає циркова трупа або скільки гостей запрошено на виставу (чи то сотня, чи то 5 тис.) – розмір манежу від цього не змінюється – його діаметр становить 13 метрів (або 42 фути). Така традиція пішла внаслідок професійної необхідності.
Річ у тім, що для трюків на конях необхідно, щоб спина скакуна завжди перебувала під одним і тим же кутом відносно центру манежу. Домогтися такого результату можливо лише підтримуючи постійну середню швидкість коня на манежі певного діаметра. До того ж розмір манежу був обраний таким чином, щоб для вершника створювалася оптимальна відцентрова сила. При їзді по колу вершникові легше утримати рівновагу, стоячи на спині коня.
Цікаво, що поступово число 13 працівники цирку стали вважати щасливим. У багатьох цирках може бути 13 рядів у залі, а деякі трупи прагнули влаштуватися у будинках з номером 13.
“Вечорниці” в Національному цирку
Чим раніше дивували публіку
Сьогодні ми вимагаємо від артистів цирку якомога більше, адже хочемо бачити не лише, як вони, до прикладу, кидають виклик гравітації, але й небезпечні трюки. Проте на початку існування цирку вимоги глядачів були набагато скромнішими й головною розвагою були… стрибки. Артисти перестрибували коней, людей та навіть повітряні кулі. Це і був один із перших секретів цирку: заховані батути чи трампліни, аби допомогти артистам підскочити якомога вище й далі.
Як зародилося канатоходіння
Однією з найбільш небезпечних циркових кваліфікацій вважається ходіння по канату. Проте спочатку канатоходці не планували працювати у цирку. Цю професію розвинули прості робочі: майстри плетіння канатів і дротів після вироблення продукту мали перевіряти свій товар на міцність. Для цього вони натягували канат або дріт між деревами, ставали на нього ногами та, балансуючи, стрибали на ньому, бігали, ходили чи просто сиділи. З часом дехто з майстрів навчився настільки вправно балансувати, що перехожі стали з цікавістю спостерігати за цим. Так, поступово вміння балансувати перетворилося у мистецтво еквілібристики.
Цирк на воді
У середині XIX століття розпочав роботу Палац плавучого цирку, який вміщував 3400 людей. Позаду корабля буксирували звіринець. Артисти подорожували по річках Міссісіпі та Огайо протягом багатьох років до початку Громадянської війни.
День, коли клоуни плакали
6 липня 1944 року сталася одна з найжахливіших трагедій у цирку. Покритий парафіном намет цирку Ringling Bros. and Barnum & Baily Circus у Гартфорді, штат Коннектикут, спалахнув. Це спричинило тисняву, у результаті якої загинуло 168 осіб, зокрема щонайменше 67 дітей. Причина пожежі залишається не встановленою. Слідчі в той час вважали, що це сталося через необережно кинуту цигарку, однак були підозри й у навмисному підпалі.
Напередодні, коли цирк прибув до Гартфорда, потяги запізнилися настільки, що одне з двох шоу, запланованих на цей день, було скасовано. У циркових забобонах пропуск вистави вважається надзвичайною невдачею, і хоча вечірня вистава відбулася за планом, багато працівників цирку, можливо, були насторожі, очікуючи надзвичайної ситуації чи катастрофи…
Читайте також матеріал про те, як створювалися найвідоміші цирки світу, зокрема й Ringling Bros. and Barnum & Baily Circus.
Гемінгвей – артист цирку?
Американський письменник Ернест Гемінгвей усе життя палко обожнював цирк. Так, у 1949 році, на піку популярності, вирішив піти працювати в цирк дресувальником. Збереглася навіть газета циркової вистави, де анонсувався виступ і замітка Гемінґвея про цирк. Охочих глянути як на відомого письменника гарчать леви було достатньо. Але, дякувати здоровому ґлузду, приборкувач тварин переконав Ернеста не відходити від нього ні на крок, і на арену вони вийшли вдвох.
Цирк – єдина нестаріюча насолода, яку можна купити за гроші.
Ернест Гемінгвей
До того ж Гемінгвей вважав, що тваринам саме місце в цирку. Одним із його улюблених місць у Нью-Йорку був цирк братів Рінглінгів – у нього навіть був спеціальний абонемент за підписом власника, що дозволяв йому відвідувати цирк у будь-який час і проходити за лаштунки до початку вистави.
Циркових тварин Гемінгвей вважав розумнішими за звичайних – на його думку, через постійне спілкування з людьми звірі ставали більш розвиненими інтелектуально й могли підтримати з ним бесіду. Улюбленими співрозмовниками Гемінґвея були горила і білий ведмідь, з якими письменник спілкувався, за його власними словами, “мовою індіанців”.
Ведмежі права
1956 року в німецькому місті Штутгарт виписали водійські права радянській цирковій ведмедиці. Один із коронних номерів вистави циркової династії Філатових – ведмеді, які роз’їжджають на мотоциклі. Німці на чолі з мером та керівником поліції, вражені навичками ведмедиці, на ім’я Дівчинка, видали їй справжні водійські права.
Через 10 років цирк знову приїхав до цього міста, і німецький адміністратор вирішив влаштувати рекламну акцію, випустивши Дівчинку на мотоциклі на вулиці міста. Ведмедиця проїхала кілька кварталів, зупинившись один раз на червоному сигналі світлофора, а потім все-таки вдарила в бампер автівку адміністратора, який різко загальмував через різкий поворот машини попереду.
Понад 50 років з Наццирком
Варто наголосити, що Київський цирк, якому нині 63 роки, має багато складових, яким можуть позаздрити європейські аналоги. Один із них – жива музика. В оркестрі Національного цирку працює 19 музикантів на чолі з маестро – Народним артистом Марком Резницьким, який працює у цирку вже понад 50 років.
Зауважимо, оркестр під керівництвом Марка Резницького став головним персонажем вистави “Цирк у стилі джаз”.
Дякуємо за надані фото Микиті Делюкову.
Підписуйтесь на Circus Life в Instagram та Tik-Tok!
